Законодавчі перспективи регулювання розміщення ТС (МАФ)

Проблеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (за старою термінологією - малих архітектурних форм, МАФ) залишаються актуальними. Багато фахівців вважають за необхідне врегулювати ці проблеми на законодавчому рівні. Одна зі спроб такого регулювання зроблена у законопроекті №2478-а1. Пропоную вашій увазі власний коментар до цього законопроекта.

Коментар до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності»

1. Згідно з пунктом 3 пояснювальної записки до законопроекту «Основними положеннями цього законопроекту є визначення документу на підставі якого може встановлюватись тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, органу, що здійснює оформлення такого документу та чіткого строку його видачі». Таким документом відповідно до змін, які законопроект пропонує внести у статтю 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Містобудівний закон), має бути паспорт прив’язки тимчасової споруди. Проте і зараз «Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС» (п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону України від 21.10.11 р. №244, далі – Порядок №244). Тобто фактично існуюча норма з підзаконного акту переноситься в закон. При цьому норма Містобудівного закону, за якою «Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування» (ч.4 ст.28), залишається без змін.

2. Законопроект пропонує запровадити жорсткіші обмеження до розміщення ТС. Такі обмеження викликають суперечливе ставлення до них:

2.1.       Названі в законопроекті обмеження не є новими, вони існують в інших нормативно-правових актах. Доцільність перенесення їх в закон викликає сумніви.

2.2.       Запропоноване законопроектом розміщення ТС на вільній від забудови території може бути розтлумачене неоднозначно, оскільки поняття «територія» не визначено. Наприклад, якщо територією вважати земельну ділянку, то це означатиме не можливість розміщення ТС на частині земельної ділянки, вільній від забудови. Тим більше, якщо поняття «територія» тлумачити ще розширеніше (наприклад, як економіко-планувальну зону населеного пункту).

2.3.       Аналогічні сумніви викликає пропозиція розміщення ТС здійснюється на вільній від інженерних мереж території. Відсутність дефініції інженерних мереж дозволяє ставити під сумнів віднесення до їх числа тільки підземних комунікацій чи також надземних (повітряних). Також незрозуміло чи пропонується розглядати території безпосередньо зайняті інженерними мережами, чи враховувати також відповідні охоронні зони.

3. Законопроект пропонує при розміщенні ТС враховувати всі наявні планувальні обмеження, передбачені генеральним планом населеного пункту. Не зрозуміло, чи можливим буде встановлення ТС в населених пунктах, в яких відсутні затверджені генеральні плани.

4. Розміщення ТС пропонується здійснювати відповідно до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд. Тобто наявність такої схеми стає обов’язковою передумовою розміщення ТС. В той же час на сьогодні вона не є обов’язковою (це випливає з п.п.1.4, 2.4 Порядку №244). Крім того застосування комплексних схем (на прикладі м. Києва) викликає багато проблем. Тож доцільність обов’язкового застосування комплексних схем (особливо для невеликих населених пунктів) сумнівна.

5. Підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих положень пропонує уряду привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Ця норма є звичайною калькою, оскільки нормативно-правові акти КМУ в цій галузі відсутні.

6. Законопроектом не вирішені принципові питання розміщення ТС:

6.1.       Необхідність (чи відсутність такої необхідності) оформлення прав на землю для розміщення ТС. На сьогодні така необхідність визначена опосередковано (через згадку документів на землекористування в формі паспорту прив’язки – додаток 1 до Порядку №244).

6.2.       Пов’язане з попереднім питання (не)обов’язковості сплати земельного податку власниками ТС.

6.3.       Питання необхідності сплати пайової участі власниками ТС, порядку визначення її розміру та порядку сплати (в Києві пайова участь – це фактичний податок на ТС).

6.4.       Повноваження органів місцевого самоврядування в даній галузі, в тому числі щодо пайової участі, затвердження комплексних схем і змін до них, обмеження кількості ТС тощо.

6.5.       Можливість розміщення ТС за межами населених пунктів.

Висновок: в даному вигляді законопроект є неприйнятним.