Польща як антимосковський запобіжник центральноєвропейської інтеграції

Серед чинників, які підживлюють скепсис щодо перспектив Міжмор'я, особливе місце займає стереотип принципово промосковської позиції кількох центральноєвропейських держав. У першу чергу йдеться про Угорщину. Дві інші “проблемні” країни — Чехія і Словаччина. Проте бачити у цих трьох державах надійних і принципових партнерів РФ означає суттєво викривляти існуючу ситуацію.

Що стосується Угорщини, то інтенсифікація угорсько-московських зв'язків була спричинена тим, що Будапешт після 2010 року опинився в ізоляції. Справедливі прагнення Орбана перетворити Угорщину на сильного і незалежного геополітичного гравця (до того ж, вірного власним світоглядним орієнтирам) спричинило тиск з боку не лише Брюсселю, але й інших глобалістських сил. За таких умов Будапешт був змушений звернути свій погляд у бік Москви. Прихід до влади у Польщі “Права і справедливості” радикально змінив ситуацію. Будапешт перестав бути самотнім у своїх прагненнях.

Можна сказати, що поява в центральноєвропейському регіоні відразу двох урядів, що спираються на помірковані консервативно-націоналістичні позиції, якраз і надала інтеграційним процесам характер лавини. Польща, будучи співтворцем цієї лавини, виступила у якості своєрідного запобіжника посилення в регіоні позицій Москви. Антимосковська налаштованість курсу польської влади накладає свій відбиток на зміст інтеграційних процесів, бо ні Будапешт, ні Прага і Братислава не можуть з нею не рахуватися. Роль додаткових антимосковських чинників відіграють залучені до центральноєвропейської інтеграції Вільнюс (безпосередньо зацікавлений у тому, аби Міжмор'я розвивалося як противага західним претензіям Кремля) та Загреб (доволі насторожений відносно цих претензій).

Не можна ігнорувати й економічної складової інтеграційних процесів. Як було помітно під час нещодавнього саміту у Добровніку, країни Міжмор'я серйозно працюють над здобуттям енергетичної незалежності регіону. Такий вектор розвитку також серйозно знижує московський вплив на Угорщину, Словаччину та Чехію.

Нарешті, на ситуацію потрібно дивитися більш глобально. Центральноєвропейська інтеграція спрямована проти домінування Берліну. А відтак вона спрямована і проти тандему Берлін-Москва. Тісна інтеграція перетворює країни Міжмор'я із периферії впливу двох потужних геополітичних центрів на міцний і гострий клинок, що перекроює геополітичну конфігурацію Північної Євразії.

Польща є концентратом усвідомлення небезпек, котрі несе тандем Берлін-Москва. А тому збереження за нею ролі одного лідерів інтеграційних процесів у Центральній Європі є запорукою того, що ці процеси не будуть використані Кремлем, а підуть йому на шкоду.