Про обов'язковість висновків Верховного суду України

З 15.12.2017р. набули чинності нові редакції процесуальних кодексів (ЦПК, ГПК, КАСУ) які по своїй суті є повністю новими нормативними актами.

З набуттям чинності нових кодексів в України змінилась і система судів загальної юрисдикції, з чотирьохланкової у триланкову.

Замість вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України створено єдиний судовий орган касаційної інстанції – Верховний Суд, який розпочав свою діяльність також з 15.12.2017р.

Основною функцією Верховного Суду України було забезпечення єдності судової практики шляхом забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій.

Так, у передбачених законом випадках, Верховний Суд України викладав у своїх постановах висновки про те, як саме повинна застосовуватися та чи інша норма права, що була неоднаково застосована.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, був обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують ту чи іншу норму права та відносно обов’язковим для врахування (з можливістю відступити від зазначеної у висновку правової позиції) судами загальної юрисдикції.

Що ж сталося з обов ’ язковістю висновків Верховного Суду України після набрання чинності новими процесуальними кодексами?

Як відомо, до процесуальних правовідносин застосовується той закон, який є чинним на момент вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Чинний на сьогодні ЦПК України (візьмемо його для прикладу) передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 416 ЦПК України, що має назву «Постанова суду касаційної інстанції» зазначено, що у постанові палати, об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, Великої Палати.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах новоствореного Верховного Суду. Про врахування судами висновків зроблених Верховним Судом України, який діяв до 15.12.2017р. – ні слова.

У розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України, жодної норми, в якій би прямо було зазначено про обов ’ язковість чи про врахування судами висновків зроблених Верховним Судом України, також немає.

Таким чином, формально, вони перестали бути такими, що враховуються судами загальної юрисдикції. Чому формально?

У розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України все-таки згадується про висновки Верховного Суду України.

Так, в підпункті 7 пункту 1 розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії суддів або палаті (об’єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об’єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Майже такий самий порядок дій суду касаційної інстанції, який розглядає справу і який вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (див ст. 403 ЦПК України).

Таким чином, фактично, висновки Верховного Суду України повинні враховуватись судами так само як і висновки Верховного Суду, оскільки, якщо суд у своєму рішенні застосує норму іншим чином, ніж передбачено висновком Верховного Суду України і справа дійде до суду касаційної інстанції, Верховний Суд, виходячи з положення підпункту 7 пункту 1 розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у разі, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду України, зобов’язаний буде передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, або, в іншому випадку - скасувати таке рішення, як таке, в якому  неправильно застосовано норму матеріального або процесуального права .

Аналогічний порядок дій передбачено і стосовно висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ст. 403 ЦПК України).