1. «Закон України про регламент не врегульовує питання гендерного-правової експертизи. Вимога проведення такої експертизи міститься в постанові уряду, де зазначається, що гендерно-правова експертиза обов'язкова для всіх проєктів законів, які розроблені урядом, натомість у парламентарів такої вимоги немає».
Суттєвим недоліком є відсутність пункту у регламенті Парламенту, що стосується гендерно-правової експертизи, що породжує важливі питання щодо захисту гендерних прав у законодавстві. Це може свідчити про нестачу уваги до гендерних аспектів у процесі законотворчості та мати негативні наслідки для різних груп населення.
Наразі в парламенті зареєстровано законопроєкт №5005 від 02.02.2021 співавторами якого є 20 народних депутатів. Саме цей законопроєкт передбачає запровадження гендерної експертизизаконопроєктів, проте наразі ця ініціатива не була розглянута парламентом навіть у першому читанні.
Спостереження за практикою інших країн показує, що включення гендерно-правової експертизи у регламент може сприяти не лише забезпеченню рівності, а й підвищенню якості законодавства в цілому. Це стає можливим завдяки урахуванню різних гендерних перспектив та уникненню виникнення негативних соціальних наслідків.
Важливо підкреслити, що регламент Парламенту повинен відображати сучасні вимоги до оцінкигендерного рівноправ'я, адже це сприятиме розвитку прогресивного та справедливого суспільства. Запровадження такого правила може слугувати важливим кроком у напрямку гендерної рівності та створення законодавства, що враховує потреби всіх громадян.
2. «Наразі жінки у парламенті складають 21%, що є історичним рекордом для України».
Попри те, що ця цифра майже вдвічі більша, ніж кількість жінок-депутаток минулого скликання, такий відсоток жінок в парламенті є досить низьким у порівнянні із представництвом жінок у парламенті європейських країн (24%).
У наступному скликанні ситуація можливо покращитись, адже вибори проводитимуться згідно нових правил формування списків. Під час формування загальнодержавного та регіональних виборчих списків партія повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі).
Однак, варто пам’ятатаи також і той факт, що нові вибори проходитимуть за відкритими списками, коли громадяни будуть голосувати за окремих політиків, тому навіть запровадження більш суворих вимог до квот ще не означає, що у парламенті стане більше жінок. Але їх точно має стати більше у партійних списках.
3. «Гендерне представництво в державній службі залишається незбалансованим. На кінець 2022 року вищий державний менеджмент складав 70% чоловіків і 30% жінок, середній менеджмент - 33% чоловіків і 67% жінок, а на виконавчому рівні - 22% чоловіків і 78% жінок».
Суттєва розбіжність у гендерному складі вищого державного менеджменту, середнього та виконавчого рівнів вказує на систематичні проблеми, які ускладнюються на кожному етапі кар'єрного росту. Такі великі різниці в гендерному представництві можуть виникати черезстереотипи, рівень оплати праці та нерівні умови кар'єрного зростання для чоловіків і жінок.
Непропорційний гендерний розподіл на вищих державних рівнях управління може свідчити про наявність гендерних стереотипів, які ставлять певні бар'єри перед жінками у вищому менеджменті. Запровадження програм інклюзивного лідерства та боротьба зі стереотипами можуть сприяти рівноправним умовам як для жінок, так і для чоловіків.
4. «У наступному році Україна має прийняти законодавство для впровадження положень Стамбульської конвенції»
20 червня 2022 року Верховна Рада ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству (Стамбульську конвенцію). Тож наразі необхідно зробити велику кільксть змін до національного законодавста, щоб імплементувати положення Стамбульської конвенції.
Наразі з цією метою в парламенті вже уже було подано кілька важливих законодавчих ініціатив. По-перше, Верховною Радою України 22 листопада 2023 року прийнятий в першому читанні за основу проєкт Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція)» (реєстр. №8329). Законопроєкт передбачає ряд змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема:
1. адміністративну відповідальность посадових осіб за неповідомлення про здійснення домашнього насильства відносино дитини (173-5 КУпАП);
2. адміністративну відповідальність за сексуальне домагання (стаття 173-7 КУпАП);
3. виокремити склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з насильством за ознакою статті (стаття 173-6 КУпАП);
4. надати право поліцейським розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування;
5. збільшити в окремих випадках строк адміністративного затримання осіб, що вчинили домашнє насильство, до 24 годин;
Також інша важлива законодавча ініціатива, яка надійшла до парламенту від уряду - це проєкт закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі (10.11.2023, № 10249).
Законопроєкт передбачає:
1. запровадити неможливість застосування заходів щодо примирення, якщо один з подружжя вчиняв (-ла) або вчиняє домашнє насилсьтво;
2. запровадити неможливість застосування медіації у випадках домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
3. викоремити домашнє насильство як обставину, що дозволяє подавати позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.
Важливо щоб прийняття цих законопроєктів, та інших, які спрямовані на гармонізацію нормнаціонального законодавства зі Стамбульською конвенцією стало пріорітетним для парламенту.
5. «Україна має завершити перегляд існуючого законодавства щодо прав осіб, які належать до національних меншин, зокрема в галузі освіти, медіа та використання державної мови, відповідно до рекомендацій Венеційської комісії».
8 грудня 2023 парламент прийняв у другому читанні законопроєкт № 10288-1 про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів, які стосуються прав національних меншин.
Зміни, передбачені цим законопроєктом, включають:
1. Захист прав на використання мов національних меншин України, що буде забезпечено уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
2. Гарантування права на використання мови національних меншин в освітньому процесі поряд із державною мовою.
3. Розширення права на використання мов національних меншин у медіа та видавничій діяльності.
Наприклад, приватні вищі навчальні заклади зможуть обирати мову навчання з переліку мов офіційних Європейського Союзу та викладати нею одну, декілька, або навіть усі дисципліни. Важливим аспектом є те, що розширення прав мов національних меншин не стосується російської мови як державної мови країни-агресора.
6. «Щодо гендерної рівності в Україні існують закони, але вони в основному декларативні та надають обмежені механізми у їх застосуванні».
Наразі базовим законом у сфері гендерної рівності є закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Цей закон справді є більш рамковим та потребує додаткових механізмів забезпечення гендерної рівності в усіх аспектах, з додаванням чітких вимог та забезпеченням санкцій за невиконання законів. Разом із тим, він визначає Центральний орган виконавчої влади, який у першу чергу, бере участь у формуванні та реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі. Наразі таким органом у складі Кабінету міністрів України є Міністерство соціальної політики. Окрім цього Кабінетом Міністрів України визначено Урядову уповноважеу з питань гендерної політики, на яку покладено функцію з організації здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства.
