Події кількох останніх тижнів показали, що в Україні поступово розгортається політична криза. Парламент та Кабінет міністрів ніяк не можуть знайти порозуміння.
Подіїкількох останніх тижнів показали, що в Україні поступово розгортаєтьсяполітична криза. Парламент та Кабінет міністрів ніяк не можуть знайтипорозуміння.
Алевоно й не дивно, адже про що можна говорити, коли уряд перестав бутипідконтрольним парламенту, коли замість того, щоб визнати свої промахи, Кабміншукає «крайніх» де завгодно, тільки не там, де треба.
Останнімчасом уряд дедалі частіше став нарікати на те, що Верховна Рада зволікає зприйняттям законопроектів, підготовлених Кабміном, і цим в свою чергу затягуєпроведення реформ.
Алея хочу нагадати, що в Україні є Парламенсько-Презеденськіїустрій держави. А це означає, що народ обирає депутатів, депутати формуютьбільшість (коаліцію) та наймають на роботу міністрів для виконання і втіленняпрограм і завдань, які партії та депутати обіцяли на виборах. По-друге, завданнядепутатів – приймати виважені рішення, а не бездумно голосувати за урядовіпроекти, які часто є непідготовленими, а подекуди і взагалі безглуздими, та щей вносяться на розгляд парламенту практично в останній момент, не даючиможливості для їх детального вивчення та опрацювання.
Доприкладу – недосконалий законопроект про Державний бюджет 2016, який доводилосяприймати в «авральному режимі», аби не допустити економічного колапсу країни.Другій яскравий приклад –прийняттязакону про професійно технічні училища в редакціі Кабміну, який фактично знищував професійно техничнуосвіту. Про медичні новаторстваКабміну годі й говорити: націю просто залишають напризволяще безмедичної галузі. Те саме стосується і бізнес-клімату в Україні і таких довгоочікуваних інвестицій.
Говоритипро недопрацювання уряду можна ще багато, і на жаль, доводиться констатуватитой факт, що нинішній уряд не виправдав сподівань, покладених на нього. Йогоробота в основному зводиться до пустих балачок та імітування бурхливоїдіяльності, за якою часто-густостоїть повна некомпетенція, а іноді і відверте лобіювання певних компаній таінтересів іноземних держав. Саме тому конкретних позитивних результатів народне відчуває!
Натомістьбачимо підвищення цін, необгрунтоване зростання комунальних тарифів, падінняекономіки, знецінення національної валюти, постійні запозичення у МВФ грошей, які прийдеться потім віддавати всім українцям, тощо. Внаслідоквсього цього рівеньжиття населення різко знизився.
Урядвтратив довіру народу, тому очевидно, що Кабмін не може залишатися в йогонинішньому складі. Міністри, які не впоралися з покладеними на них завданнями –мають піди у відставку. Їх місця повинні зайняти гідні професіонали своєїсправи, яких коаліція більшості такожнаймена роботу.
Алена жаль, якісно перезавантажити уряд ніяк не вдається. Кабмін будь-щонамагається втриматися на своїх посадах. Нещодавно четверо членів КабінетуМіністрів відкликали свої заяви про відставку, заявивши, що готові працювати вуряді за певних умов. Вважаю, що подібний крок – це не досить вдала спроба певної політичної маніпуляції тацинічного шантажу.
Такчи інакше, але переформатування уряду не уникнути.
Як відомо, 16 лютого Кабмін маєпредставити свій звіт, який має показати що ж реально зроблено цими«реформаторами», але вже і так відомо, що українці, обласні, міські та районніради висловили недовіру цьому уряду, і як наслідок - депутати повинні діяти занаказом своїх виборців.
Чітко зрозуміло одне – всімгілкам влади потрібно шукати вихід з цієї політичної кризи, потрібно сформуватипрофесійний, оновлений уряд, налагодити якісну та продуктивну співпрацю з ним,адже на кону – майбутнє країни.
