Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
06.06.2019 12:42

Європейський суд з прав людини впроваджує новий вимір судової практики

Адвокат, фахівець з виборчого права

Нове у захисті прав людини. Судді Європейського суду з прав людини поділилися своєю практикою та нестандартними справами, що вів суд з українськими правниками.

В Одесі відбулася міжнародна науково-практична конференції «Юриспруденції ЄСПЛ у цифрову еру». Доповідачами виступили судді від України – Ганна Юдківська, Вірменії – Армен Арутюнян,  Азербайджану – Лятіф Гусйенов, та Грузії – Ладо Чантурія.

Обіцяла поділитися з вами тими справами, що зацікавили мене і можуть бути актуальними у застосуванні в рамках  української судової практики.

Чи існує право на приватність?

Приватність має існувати навіть в епоху масового спостереження. Принаймні, про це стверджує Конвенція та практика ЄСПЛ.

У час діджиталізації та стирання меж між загальним і приватним достатньо часто виникають спори, коли, наприклад,  працівники на роботі зазнають утисків, наприклад, щодо здійснення особистого листування.

Колегія суддів, яка доповідала на конференції, дійшла висновку, що у випадку, якщо роботодавець встановлює суворі правила про неможливість використання робочих електронних адрес для приватного листування, працівники про це мають бути повідомлені заздалегідь. Усі правила та обмеження мають бути визначені, і особа, яка підпадає під дію цих правил, повинна ознайомитись й погодитися з ними, до того як вона їх фактично порушила.

Адже на думку суду, робота – це можливість розвиватись й професійно й особисто.

ЄСПЛ, розуміючи важливіст приватності у житті сучасного суспільства, звертає увагу і національних судів, і національних законодавчих органів на те, що право на приватність має бути захищене на рівні розвитку масового спостереження. Суд акцентує на тому, що збереження здорового балансу між приватністю та прозорістю є запорукою, аби права людини були захищені і не зазнали звуження.

Приклад з роботодавцем є одним з найпоширеніших в мережах, однак висновки «про судових роботодавців», на мій погляд, є значно перебільшеними. Тому, тим працівникам, які вже побігли писати приватні листи з робочих адрес наголошу – вкрай необхідно памʼятати й про права, й про свої обовʼязки.

Новий вимір судової практики

Цікавою стала справа засудженого за політичною статтею громадянина Азербайджану - один із випадків, коли ЄСПЛ відійшов від практики тільки ухвалення висновку про наявність чи відсутність порушення Конвенції.

На відміну від інших справ, у яких суд визнавав, чи мало місце порушення конвенції, тут констатовано необхідність звільнення особи і цим запроваджено новий вимір – роль ЕСПЛ у виконанні судового рішення - як судової практики, так і реальності її застосування – правові наслідки ухвалення визначаються рішенням. Вирок національних судів був скасований. Особа підлягала звільненню. Однак національні суди не констатували звільнення цієї особи, що зумовило можливість перебування особи в місцях позбавлення волі ще майже пʼять років. Особливість цієї справи полягає в тому, що людина витратила понад 5 років, аби, вичерпавши всі національні способи захисту своїх прав і права на звільнення, добитися скасування вироку, однак на свободу вийти так і не змогла.

Суд констатував, що скасування вироку має наслідком звільнення. Елементарно, мабуть, прокоментуєте – проте особа, яка зазнала пʼять років «зайвого увʼязнення» й її адвокати  так не думають.

Рішення – є, виконання – немає

Судді ЄСПЛ стикаються з непоодинокими випадками, коли національні суди не беруть до уваги рішень, винесених Європейським судом під час розгляду подібних справ. Визнаючи порушення права, суд у такий спосіб може передбачити можливість вирішення проблеми на майбутнє  - наприклад, усунути прогалини в національному законодавстві. Проте національні й судова, й законодавча системи, усвідомлюючи зміст рішення та визнаючи, що це рішення — джерело права, ігнорують необхідність змін.

Приміром, у Грузії серед подібних справ у трьох пройшли слухання, а ще, орієнтовно 650 — можуть стати предметом розгляду. Європейський суд наголошує, що мета звернення до суду — саме захист законних прав та інтересів. Винесення рішення лише на папері не є гарантією ефективної роботи судової влади, адже в такий спосіб захист не працює.

Судді ЄСПЛ наголошують на рекомендації ретельного вивчення та практичного застосування рішень, не лише щодо їх безпосереднього виконання, а й зміни судової практики та відповідних норм законодавства.

Суд – не є четвертою інстанцією, а Конвенція  - є живим організмом, що зазнає змін практики застосування день за днем, а не виключно на момент її прийняття.

Профілактика – це краще, ніж лікування

Цікаву практику представив суд щодо віндикації, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння.

Мова йшла про повне виконання державними органами своїх обов’язків, як на етапі виникнення спору, так і на етапі його розв’язання – «позов власника до володіючого невласника про повернення майна».

Судді, як приклад, навели справу, коли заповіт було визнано недійсним, а квартира, отримана в рамках заповіту, була продана  - отримали добросовісного набувача. В рамках цього спору сперечалися про можливість витребування придбаної добросовісним покупцем квартири і повернення її тій особі, якій вона мала належати.

В контексті цього спору ЄСПЛ наголошує, що обізнаність органів місцевого самоврядування з тим, що заповіт визнано недійсним, мала стати своєчасною  підставою, аби відповідний орган упередив продаж квартири та не допустив вихід майна на ринок. Тоді б законному власнику не довелось витрачати час та сили, щоб повернути собі квартиру, а покупець не позбувся би придбаного майна.

Ця практика є близькою й для України – яскравою є справа про придбання квартири з прописаним в ній інвалідом – не новина подумає читач. Новиною виявися сам інвалід, здивувавшись новому власнику. Уявіть здивування власника, який про інвалід дізнався після розрахунку та оформлення. Жодне з авторитетних агентств нерухомості, що супроводжувало угоду не взяло на себе хоча б якусь частину відповідальності.

Я виступаю на захисті добросовісного набувача й передбачаю, що ця справа свого часу зможе стати предметом розгляду й ЄСПЛ.

Хто контролює «чистоту» ефіру

Незвична справа стосувалася латвійського інтернет-порталу. На сайті один із користувачів розмістив нецензурні вислови та заклики до зміни політичного ладу. Адміністрація інтернет-порталу ці повідомлення не видалила. Мовляв, це безпосередня зона відповідальності користувача, який їх розмістив. Проте, національні суди й органи контролю за безпекою та порядком у мережі вирішили інакше і наклали штраф у сумі 320 євро на цей інтернет-портал. Справа дійшла аж до ЄСПЛ. У рамках розв’язання цього спору ЄСПЛ вирішив дослідити чи отримав інтернет-портал вигоду від того, що лайливі вирази залишились на сайті. Те, що вони лайливі, не оспорювала жодна сторона. З’ясувалось, що зацікавленість у ресурсі зросла в десятки разів і, отже, портал отримав економічний зиск, який залежав від відвідуваності сайту. Тож суд констатував, що поряд з отриманим підтвердженим прибутком штраф просто нікчемний, баланс можливостей та обовʼязків порталом не лише не забезпечено, а кардинально використано на свою користь, а відтак - порушення конвенції не мало місця, як валсне й утискання свободи слова.

В контексті позачергових виборів 21 липня 2019 року така судова практика стане у нагоді.

Замість висновків

Аспект перший. Захист прав людини в суді в будь-якому випадку здійснюється адвокатами і рівень правової культури напряму залежить від рівня правової культури правників. Приємно, що судді ЄСПЛ зазначили, що, попри кричущу кількість справ, де визнано порушення прав наших громадян державою, рівень адвокатури в Україні високий. Мається на увазі, що використовуються всі передбачені національними законодавством способи захисту прав громадян на високому рівні.

Аспект другий. Можливо, юридичну спільноту це здивує, та сам суд констатує, що він не пов’язаний своїми попередніми рішеннями. Судді наголошують, що конвенція — живий інструмент, і вирішальний фактор у тій чи іншій справі  — це стандарти, що реалізуються суспільством саме зараз.

Аспект третій. Основний мотив подання в суд для людини — це забезпечення її права. І ЄСПЛ також наголошує, що ключовим для розв’язання спору залишається визначення можливості виконання судового рішення, аби усунути проблему, не допустити її повторення а на майбутнє  - упередити її ще до виникнення спору.

 

Р.S. Хочу висловити щиру подяку адвокатам Марії Островській та Людмилі Островській за запрошення на конференцію в Одесі! 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net