"Бойовий імунітет" та порушення "законів і звичаїв війни"

15.03.2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» № 2124-IX, який набрав чинності 21.03.2022 р.

Відповідно до пояснювальної записки вбачається, що метою вказаного Закону є необхідність правового захисту військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» за закріплення в загальній частині Кримінального кодексу України інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення правил ведення війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Визначення «бойового імунітету» буде закріплене у Законі України "Про оборону України", так "бойовий імунітет» - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України".

Слід також роз’яснити, що по-перше: осіб, визначених Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" слід кваліфікувати як «цивільних осіб», зокрема це:  1) громадяни України та 2) іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (ст. 1 вказаного Закону).

По – друге: «Закони та звичаї війни» (лат. jus in bello, англ. law of war) — сучасний компонент міжнародного права, який регулює умови для початку війни (jus ad bellum) та поведінку воюючих сторін (jus in bello). Закони війни дають визначення таким поняттям як суверенітет та державність, держава та територія, окупація та інші важливі терміни міжнародного права; також положення щодо прав військових, військовополонених та мирного населення, тощо.

Конвенція про закони і звичаї суходільної війни передбачає, що забороняється наступне: руйнувати чи загарбувати ворожу власність, окрім випадків, коли  подібне  руйнування чи загарбання нагально викликане воєнною необхідністю; під  час  облог  і бомбардувань належить ужити всіх необхідних засобів,  аби вберегти,  наскільки можливо, храми, будівлі,  що  служать  цілям  науки,  мистецтв  та  благодійності, шпиталі й місця,  де зібрано хворих і поранених, за умови, що такі будівлі й місця не служили водночас воєнним цілям; піддані облозі зобов'язані вирізнити  ці  будівлі  особливими примітними знаками, щодо яких ті, що піддають місто облозі, мусять бути завчасно поінформовані; забороняється віддавати на розграбування місце  або місто, навіть узяті приступом.

Перша Женевська конвенція стосується хворих та поранених членів збройних сил; поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі; встановлює правила, яких повинні дотримуватися воюючі сторони при поводженні з військовополоненими; передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права.

ВАЖЛИВО: Женевські конвенції закріпили основний принцип сучасного міжнародного права: війни ведуться проти збройних сил супротивника; військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо забороняються.

З урахуванням вказаного Законом внесено зміни в  Розділ VIII Кримінального кодексу України  де статтею 43-1  доповнено:

"Стаття 43-1. Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України

1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна.

4. Не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння (дія або бездіяльність), спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, яке явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування, не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу".

ВИСНОВОК: Вказаний Закон забезпечує правовий захист осіб, які приймають участь у збройному воєнному конфлікті на території України, зокрема, але не виключно осіб, які безпосередньо приймають участь у бойових діях, з метою підвищення обороноздатності держави та суспільства під час відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації.

Між тим, слід враховувати, що «бойовий імунітет» не розповсюджується на «порушення законів та звичаїв війни», адже не зважаючи не на що життя та здоров’я Людини є найвищою соціальною цінністю.