Право третьої особи подати позов з самостійними вимогами на предмет спору

01 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №  916/1743/18 (ЄДРСРУ № 83378763) досліджував питання щодо права подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Суд вказує, що право подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення позовів третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законодавством. Тому повернення заявникові позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Суд виходить з того, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

ВАЖЛИВО: З огляду на викладене Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові, у зв`язку з чим аргументи Заявника про обмеження його права на суд є безпідставними.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 (ЄДРСРУ № 80854765) та підтримана у постановах Верховного суду від 17 липня 2019 року у справі № 910/12449/18 (ЄДРСРУ № 83258739), від 20 травня 2019 року у справі № 916/1302/18 (ЄДРСРУ № 81847100).

Тобто, якщо позовна заява Заявника безпосередньо не спрямована на предмет спору між Позивачем і Відповідачем, зв`язок між вимогами Заявника та вимогами Позивача є лише опосередкованим і позов Заявника фактично містить вимогу, задоволення якої може унеможливити задоволення первісного позову, то позов Заявника фактично є зустрічним позовом.

ВАЖЛИВО: Між тим, процесуальним правом самостійно ініціювати зустрічний позов чи змінити сторони існуючого судового провадження треті особи за приписами чинного Господарського процесуального кодексу України не наділені.

В такому випадку  позовна заява Заявника підлягає поверненню у зв`язку з тим, що вона не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17. 

Необхідно підкреслити, що у зв`язку з наведеним Суд відхилив доводи Заявника про те, що при пред`явленні третьою особою самостійних вимог щодо предмета спору її дії розцінюються як дії відповідача при реалізації його права на пред`явлення зустрічного позову, тому треті особи мають право пред`явити позовну заяву, до якої застосовуються правила, що регулюють пред`явлення зустрічного позову.

ВИСНОВОК:  Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі.

При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.