ВАСУ про судовий збір: звільнення від сплати та його повернення

Верховний Суд України в ухвалі від 25 квітня 2016 року (справа № 686/19687/14-а) зазначив, що оскільки скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо сплати судового збору, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

(!!!)  Щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України «Про судовий збір» в чинній редакції, така позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 24 грудня 2015 року у справі № 477/2598/14-а, в ухвалі від 9 листопада 2015 року у справі № 810/2302/15, в ухвалі від 23 січня 2017 року у справі № 826/9725/15, в ухвалі від 25 січня 2017 року у справі  № 722/1112/16-а, в ухвалі від 30 січня 2017 року у справі № 826/25559/15.

Отже, звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору буде суперечити завданню та меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» в частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору, а такожможе розцінюватись, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний судовий збір (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2017 р. у справі  № К/800/28910/17 ,  ЄДРСРУ № 68473356;  № К/800/28765/17  , ЄДРСРУ № 68473280).

Окремо необхідно вказати на обставини щодо відмови від повернення судового збору…

Так, з ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2017 року по справі  № К/800/17090/17 , (ЄДРСРУ № 68451432),  № К/800/9744/17  (ЄДРСРУ № 68451421),  № К/800/6536/17   (ЄДРСРУ № 68451416),  № К/800/11183/17  (ЄДРСРУ № 68451443),   № К/800/11740/17  (ЄДРСРУ № 68451430) вбачається, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Однак, згідно з п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України в даній справі податковому органу відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що касаційну скаргу визнано необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що не викликають необхідності перевірки їх матеріалами справи.

За змістом п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суддя повинен дати оцінку доводам касаційної скарги, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.

Суд вказує, що такі дії судді не є суто процесуальними діями, перелік яких міститься у інших пунктах ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України і потребують оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Тобто, вимоги п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду України у постанові від 16 червня 2015 року (справа № 21-619а14) та від 29 березня 2016 року (справа № 21-3893а15) та узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові №2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року.

Матеріал по темі: «Обов’язковість сплати судового збору фіскальним органом»