Відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі

18.07.2017 р. в аспекті справи  № 21-3981а16   колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при дослідженні питання щодо відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі вказала наступне.

Статтею 273 КАС визначено можливість відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення, або в якій провадження закрито.

За статтею 275 цього Кодексу заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Окремо необхідно наголосити, що п. 5 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 03.11.2014  № 1493/2/2/14-14   прописує, що таке правове врегулювання вказує на непідсудність судам, визначеним Законом, заяв про відновлення втраченого судового провадження в адміністративних справах, розгляд яких закінчено розташованими у районі проведення антитерористичної операції адміністративними судами з ухваленням рішення по суті справи або постановленням ухвали про закриття провадження у справі. У цьому разі така заява підлягає поверненню заявнику відповідно до правил, встановлених пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 279 КАС у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Нормативний підхід до розуміння наведених норм процесуального права в їх взаємозв’язку у контексті обставини справи дає підстави для такого висновку.

Рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині приймається в порядку окремого особливого судового провадження, встановленого розділом VII КАС. Прийняття цього рішення за підсудністю відноситься до повноважень суду, який ухвалив рішення по суті спору або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 279 КАС саме цей суд вправі закрити розгляд заяви про відновлення провадження у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження та роз’яснити особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

ВАЖЛИВО:   У спірному рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібраних матеріалів відновленого втраченого судового провадження і з цієї причини закрив провадження за касаційною скаргою з посиланням на положення статей 9, 218 КАС.

Однак на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами – порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження з наведеної підстави.

Так, за частиною четвертою статті 218 КАС суд приймає рішення про закриття провадження у справі у разі, коли особа, яка подала касаційну скаргу, відмовилась від неї до закінчення касаційного провадження.

Можливість суду вирішувати справи виходячи з аналогії закону чи права передбачена частиною сьомою статті 9 КАС. Але ця норма вказує на законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи,   тобто мова йде про матеріально-правову аналогію, а не процесуальну.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

ВИСНОВОК:   Аналіз наведених норм процесуального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції неправильно застосував процесуальний закон і неправомірно закрив провадження у справі.

Аналогічна судова практика міститься у постанові Верховного суду України від 23.02.2016 р. у справі  № 21-6159а15.