Затримання та арешт народного депутата України

11.04.2017 р. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України розглядаючи справу  № 21-447а17   надала правову оцінку відносно порядку надання згоди Верховною радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України.

П.1 ч.1 ст. 480 КПК України передбачено особливий порядок кримінального провадження зокрема щодо народного депутата України.

Так, у листі Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року  № 3.2.-2005   зазначено, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один  суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці  суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій  (Науковий висновок від 12.02.2016 р. з висловленням  правової позиції щодо юрисдикції справи № 800/362/15 за позовом Мосійчука І.В. до Верховної Ради України).

Необхідно вказати, що згода Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності має бути одержана до пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України (п.1.3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 27 жовтня 1999 року  N 9-рп/99 ).

Разом з цим питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України вирішується за спеціальною процедурою, яка передбачає відповідний алгоритм дій. Зокрема: внесення подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України, надання комітету письмових пояснень народного депутата (протягом п’яти днів), підготовка комітетом висновку щодо питання про надання згоди на вчинення зазначених дій стосовно народного депутата України (в строк не більше 20 днів), повне обговорення (стаття 30 Регламенту) тощо. Без вчинення цих дій не можна вважати, що рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт прийнято ВРУ на підставі Конституції та законів України (Постанова Верховного суду України від 10 травня 2016 року справа  № 21-6090а15 ) .

Передбачена  Конституцією  та  статтею 27 Закону № 2790-XII депутатська недоторканність має на меті забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх функцій, не є особистим привілеєм і має публічно-правовий характер.

Відповідно до статті 80 Конституції України народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність, вони не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп, і не можуть бути без згоди ВРУ притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.  

Депутатська недоторканність є елементом правового статусу, що має створити належні умови для роботи народних депутатів, аби унеможливити незаконне, необґрунтоване їх переслідування, а також гарантувати їм незалежність.     

Порядок розгляду питань щодо надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України визначено главою 35 Регламенту.

ВАЖЛИВО:   За змістом статті 218 Регламенту ВРУ надає згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата.   

Подання щодо народного депутата повинно бути підтримано і внесено до ВРУ Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора України). При цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання.

Згідно з частиною першою статті 220 Регламенту комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг.

ВРУ відповідно до вимог статті 221 Регламенту розглядає внесене подання на пленарному засіданні та приймає рішення відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою.

Отже, сукупність дій і рішень у ВРУ у зв’язку з внесеним Генеральним прокурором України поданням є особливим різновидом юридичної процедури.