Правомірність визначення грошового зобов’язання в іноземній валюті

Визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті. Здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (курсова різниця) .

Положеннячинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдинийзаконний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони навираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначеннягрошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійсненняперерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валютиУкраїни по відношенню до іноземної валюти.

Дана правова позиціявисвітлена в постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року в справі № 3-62гс11, від 26 грудня2011 року в справі № 3-141гс11 та від 7 жовтня 2014 року в справі № 3-133гс14 та підтверджена нещодавньою судовою практикоюВищого господарського суду України від03 серпня 2016 року, справа № 924/1968/15 таВерховного суду  України від08.02.2017 р. у справі № 6-1905цс16.

Суд вказав, що іноземнавалюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленихзаконом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками єстатті 193, 524 та 533 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет, Закон України від 23вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземнійвалюті».

За змістом частинпершої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане вгривнях. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті,сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсомвідповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок їївизначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовимактом.

ВАЖЛИВО: Якщо у договорі передбачено іншийпорядок, суду слід з’ясувати сутність такого визначення.

Разом з тим статтею599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведенимналежним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутихза рішенням суду або добровільно сплачених боржником на вимогу про достроковеповернення ці зобов’язання вважаються припиненими (Постанова ВСУ від 6 липня 2016 року справа № 6-118цс16).

Тобто, підставиприпинення зобов’язань зазначені в стст.599, 600, 601, 604—609 ЦК та непередбачають можливості припинення зобов’язання у зв’язку з ухваленням судомрішення про задоволення вимог кредитора. За відсутності інших підставприпинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язанняприпиняється його виконанням, проведеним належним чином .

Належним є виконаннязобов’язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються правата обов’язки сторін зобов’язання.

ВАЖЛИВО: Саме по собі ухвалення судом рішення прозадоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняєзобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника відвідповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляєкредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (Постанова Верховного суду України від 23вересня 2015 року, справа № 6-1206цс15 ).

Аналогічне положенняміститься у Постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 р. у справі № 6-157цс16.

Між тим, ВГСУ вважає,що одночасне стягнення з боржника курсової різниці та інфляційних втрат єправомірним.

Так, Колегія суддів,при прийняті рішення врахувала, що правової позиції про правомірністьодночасного стягнення з боржника курсової різниці та інфляційних втратдотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційногоперегляду судових рішень в аналогічних справах (постанови ВГСУ від 25.11.2014 усправі №906/519/14 та від 21.01.2015 у справі №924/489/14). (постанова ВГСУ від 26 квітня 2016 року,справа № 920/1621/15).

Однак Верховний судУкраїни дійшов протилежного висновку: «офіційний індекс інфляції це знецінення– зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а неіноземної валюти, тому долар США у борговому зобов‘язанні індексації непідлягає» (Постанова ВСУ від 27січня 2016р. у справі № 6-771цс15).

Підводячи підсумокзазначеному вбачається, що іноземна валюта може використовуватися узобов’язаннях, однак у разі виникнення заборгованості в іноземній валюті -виникає складність щодо її стягнення в примусовому (судовому) порядку, оскількиякщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума,що підлягає сплаті визначається за офіційним курсом національної валюти на деньплатежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором абозаконом, а зважаючи на знецінення грошової одиниці України – гривні танерозторопності судової системи в цілому, єдиним обґрунтованим правовиммеханізмом є стягнення з боржника збитків та відповідної курсовоїрізниці, які виникають після ухвалення і до моменту остаточноговиконання судового рішення.

P.s. для більшдетального аналізу див. статтю «СТЯГНЕННЯКУРСОВОЇ РІЗНИЦІ: ПОРЯДОК, СТРОКИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА» .