Зміни йдуть

Те, що Україна, принаймні значна її частина, зустріла новий рік з Майданом і на Майдані дуже символічно. Можна сказати, що це закладає тренд розвитку суспільно-політичної ситуації на весь найближчий період.

Масові акції в Києві починалися як протест проти зриву підписання угоди про асоціацію з ЄС. Продовжилися вони як обурення діями “Беркуту” та як висловення невдоволення щодо чинної влади загалом. Але по факту можемо говорити що Майдан став маніфестацією громадянської зрілості українського суспільства.  

Суспільства, яке лише делегує опозиційним лідерам публічну роль, але орієнтується на цінності, значно ширші ніж партійні гасла.

Тому на мою думку, головне питання, на яке має дати відповідь рік, який щойно розпочався — в що переросте Майдан, не як конкретна подія, а як явище. Чи трансформується він в різні форми громадянської активності. Насамперед — у вигляді котролю за перебігом виборчих кампаній, за діями чиновників, за владою як такою. Тобто, чи буде справді дивовижна здатність українців до самоорганізації носити не разовий, а системний характер, і чи будуть на цьому тлі сформульовані спільні цілі, досягнення яких дозволить змінити не прізвища в політиці, а саму якість розвитку держави.  

Ще один визначальний чинник 2014 року, пов’язаний з попереднім — ситуація в опозиції. Люди вимагають від її лідерів вирішити питання єдиного кандидата на президентських виборах. Ті, хто вийшов на Майдани, і ті, хто їх підтримує, хочуть конкретних результатів, а тому кажуть: ну домовтесь вже між собою!

Цей “голос народу” має під собою ще й ту підставу, що найбільш активні учасники протестів сьогодні піддаються реальним репресіям. А тому вони вправі вимагати від політиків рішучості та оголошення чіткої, зрозумілої для всіх стратегії і плану дій.

Власне, найближчі півроку й покажуть, чи відповідає рівень політичної зрілості опозиційної “трійки” очікуванням їхніх виборців.  

Для влади 2014-й теж буде випробуванням, пов’язаним із спокусою піддатися бажанню швидко, за допомогою силових дій, вирішити “проблему”, що для неї виникла. Цю владу і без того важко запідозрити в гнучкості. І упродовж останнього місяця вона також продемонструвала майже нульову здатність до компромісів. Є загроза, щоб ціною збереження чиїхось владних повноважень не стала втрата громадянського миру, або й втрата самої державності. Адже якщо в країні буде запущено механізм переслідувань за політичною ознакою, то неодмінно радикалізуватиметься і спротив.

Загалом, політикам та “державним мужам” будь-якого штибу варто перестати тішити себе ілюзіями щодо можливостей опанування сучасним соціумом у власних інтересах. Це сліпота, яка може свідчити лише про те, що люди затрималися у минулій епосі.  

Хочу нагадати, що ще у 2011 році редакція впливового журналу Time людиною року назвала не конкретну особистість, а постать протестувальника, людину протесту в принципі. Відповідно, події в Україні — це частина загальносвітової тенденції, пов’язаної, не в останню чергу, із змінами інформаційних технологій, які повалили кілька режимів навіть на Близькому Сході.

Світ змінюється, і тому є сподівання на те, що 2014-й стане й для України роком серйозних перетворень. Навіть швидших, ніж всі ми могли б очікувати.

Дмитро Войцех