Проект Великого Гербу України: реальність і фантазії

Не залежно від нашого ставлення до проекту Великого Гербу, який виграв конкурс, - давайте не будемо його висміювати. Все ж таки ми говоримо про офіційні проекти Державного Гербу. Не залежно від нашого ставлення до того, хто при владі. Влада змінюється, а Держава все ж у нас одна. Я розумію, емоцій сьогодні правлять балом, але – давайте не будемо топтати герб (навіть у вигляді проекту) тільки тому, що ця влада у нас орієнтована на бонуси від хайпових рішень. Не будемо ставити політичні інтереси вище національних.

І декілька питань по гербу. Перший – чи потрібно зараз оновлювати символи держави? У багатьох склалась думка, що спочатку цей народ треба нагодувати. А потім вже створювати йому символи. Так і буде. Поки ви годуватиме, хтось інший навяже свої символи, цінності і моделі мислення. І таке – годуєте, годуєте, а виявляється, що вигодували чужий народ.

Скажу те саме, що казав раніше, не залежно від того, хто при владі – символи важливі. Але перед тим, щоб щось робити нове, а не відтворювати старе, у людей має бути уявлення для чого це робити. І тоді вже сьогоднішня свідомість починає будувати завтрішнє буття. Все – починаючи від культових і навчальних установ і завершуючи кольором пазурів звіра, зображеного на гербі – має працювати на суспільний інтерес.

А щодо того, що має бути зображено на Великому Гербі, крім Малого Герба, то можна довго розповідати про геральдичні традиції, але не вони головні. Це все одно, що вважати, що найцінніше у винайденні письма – це каліграфія. Головне, щоб там була відображено те, що важливо продемонструвати як символ України і українців. Бо хто не любитиме Україну буде висміювати все що завгодно – згадаємо ставлення російської пропагагди до слова незалежність.

Чи треба нам Великий Герб? Емоційно я схиляюсь до тих, хто вважає, що достатньо Малого. Але раціонально – у мене є невелика історія з символами. Я колись був переконаний у тому, що і гімном України має бути іншим. Мені більше подобалось «Україна» Тараса Петриненка (ще свічка наша не згоріла). Чи хоча б «Тече річка Тиса, в ній московська кров, Москалів ми били, будем бити знов». Але з часом я звик і мені більше бере за серце «Ще не вмерли України ні слава, ні воля». Те ж сам і з гербом.

Більше того - чим більше символів буде у Гербі – тим більше можна апелювати до того, скільки спільного у нас з іншими народами. Як коли ми грали в футбол зі шведами у 2012 році – всі були жовто-блакитні, і це було відчуття чогось «єднаючого».

І по символам – у мене немає ніяких претензій до того, що зображено. Все воно з часом відточиться. Але поки що я бачу лише історичні, ретроспективні відсилання. Для того, щоб формувати думку про багату історію. Але, мені здається, в герб ми маємо закласти і думку про відновлення цілісності України. Бо розкол не Заходу з Центром. Де якісь сигнали для Донбасу? Для Криму? І я не бачу, що відображує головну цінність українців – свободу. Свободу як сьогоднішню цінність, а не як давню історію.