Чому у біткоїна немає майбутнього?

Криптовалюти, функції грошей

У лютому 2018 року у своєму блозі на сайті "Обозреватель" розмістив статтю "Чому у біткоїна немає майбутнього?". Часто посилався  на неї, пояснюючи власне ставлення до криптовалют у контексті функції грошей. З незрозумілих причин на сайті "Обозреватель" її вже немає. Враховуючи, що її актуальність не зникла, більш того планую найближчим часом знову послатись у своїй статті на деякі тези з неї, дозволю собі її знову поширити. Зараз вже у своєму блозі на Ліга. 

Чому у біткоїна немає майбутнього?

Захоплення криптовалютами набуло певного божевілля в усьому світі, хоча очевидно, що йдеться лише про ще один вид відверто спекулятивних активів, за якими нічого не стоїть. Від слова взагалі. Тобто йдеться про бульбашки, які неминуче луснуть, залишивши багатьох людей з нічим. Безперечно, хтось на цьому виграє, але тих, хто програє, буде на порядок більше.

Причому слід зазначити, що варто розрізняти технологію блокчейну та один із способів її використання у вигляді криптовалют.

Технологія блокчейну створює великі можливості та перспективи, наприклад, у реєстрації та обліку майнових угод чи в адмініструванні ПДВ. Це може не тільки суттєво скоротити витрати з адміністрування, але і кардинально зменшить можливості для корупції, шахрайства та зловживань у цих сферах.

Якщо ж ми говоримо саме про криптовалюти, як незалежний від держав, децентралізований платіжний засіб, то для того щоби зрозуміти, чому вони не мають майбутнього, потрібно трохи згадати економічну теорію грошей.

Для того щоби певний актив став грошима він повинен виконувати деякі взаємозв'язані функції. Якщо хоча би одна з них не здійснюється, повноцінне набуття таким активом статусу грошей навряд чи можливо.

В економічній теорії зазначається, що гроші повинні бути засобом обігу, засобом платежу, мірою вартості, засобом нагромадження.

Що таке засіб обігу? Це визнаний усіма членами суспільства актив, який виконує роль посередника між різними видами товарів. Тобто усі готові його взяти в оплату, маючи на увазі, що і самі зможуть використати його потім для придбання інших товарів та послуг. Він повинен був мати гарантовану цінність для всіх.

Засіб платежу - це спроможність такого активу легко забезпечувати масовий розрахунок за будь-які інші активи. Якщо, наприклад, сьогодні вдалося поміняти порося на певну кількість пального, це ще не означає, що таке порося вже є активом, яким можна розрахуватися будь де і за будь що. Точно так же, можливість провести разову операцію купівлі-продажу якогось помешкання за біткоїни, ще не означає, що вони вже є грошима.

Ще однією надзвичайно важливою функцією, яку виконують гроші, є функція міри вартостей. Всі активи знаходяться у певному вартісному співвідношенні один до одного. Умовно кажучи, існує певне співвідношення кілограму борошна до кілограму нафти, сталі, масла, вугілля тощо. Або, наприклад, співвідношення кілограму цукерок до кілограму ковбаси. Причому за різних умов та у різних країнах такі співвідношення цінностей можуть суттєво відрізнятися. Так, наприклад, пляшка води у місті та у безлюдній пустелі матимуть абсолютно різну цінність та по різному співвідноситиметься до інших активів у цій пустелі. Так само цінність продуктів харчування по відношенню до інших активів у мирну добу та під час війни теж суттєво відрізнятиметься.

Співвідношення цінностей в економіці з часом може мінятися, але між тим воно доволі стале. І це надзвичайно важливо. Бо якщо у вас є якась сума грошей, то коли йдете у супермаркет, ви приблизно уявляєте, скільки та яких товарів зможете придбати. Якщо ж кожен день вартість грошей суттєво змінюється у бік знецінення чи здороження, і відповідно так же хаотично та несподівано міняється їх співвідношення до різних товарів, тоді наявними грошима користуватися не просто важко, а просто неможливо. Бо жоден продавець товару не розумітиме, скільки йому потрібно вимагати цих грошей за свій товар.

Ще однією функцією грошей є засіб нагромадження. Гроші повинні зберігати свою цінність протягом значного проміжку часу. Якщо вони швидко знецінюються, тоді їх намагатимуться якомога швидше позбутися та поміняти на якийсь більш надійний актив. Але точно так же важливо, щоби цінність цього активу була стабільною. Бо якщо його вартість буде сильно коливатися, як у бік здороження, так і знецінення, то і в цьому випадку навряд чи хтось захоче тримати у якості заощаджень.

А тепер давайте подивимось, чи відповідають цим функціям криптовалюти, у тому числі найбільш відомий біткойн? Очевидно, що ні.

Одним з аргументів на користь криптовалют є те, що мовляв існуючи гроші у світі теж не мають власної цінності. Якщо це безготівкові гроші, то їх навіть помацати не можна. Це так. Але довіра до них забезпечується тим, що в межах країни це законний, і, як правило, єдиний засіб платежу. Держава гарантує, що тільки ним можна розрахуватися за будь-які товари в межах країни, тільки ним можна сплатити податки.

Цінність таких валют залежатиме від того, наскільки потужну та ефективну економіку вони обслуговують, наскільки охоче її використовують у якості засобу нагромадження, та наскільки готові використовувати цю валюту у якості світових грошей, тобто для розрахунків між суб'єктами торговельних відносин різних країн.

Серед переваг криптовалют називають також можливість проводити анонімні розрахунки. В умовах збільшення непрямого контролю за громадянами з боку держав, це може виглядати доволі привабливим. Але натомість відкриває значні можливості для ухилення від сплати податків, фінансування кримінальних операцій та тероризму. Тому зараз в багатьох країнах почалося посилення державного контролю та персоналізація будь-яких проведених операцій з криптовалютами, аж до повної їх заборони.

Те, що держави посилюватимуть контроль за криптовалютами та заборонятимуть їх використання у якості платежу, також пов'язано з тим, що одним з доходів держав є, так званий, сеньйораж.

Будь яка економіка зростає у розмірах, в ній якщо навіть дуже помірно, то зростають ціни, тому все більше потрібно грошових коштів, щоби обслуговувати розрахунки в ній. Центральні банки, що емітують гроші, отримують від цього дохід. Якщо це готівкові кошти, тоді це різниця між їх номіналом та витратами на друкування банкнот чи карбування монет. Якщо йдеться про емісію безготівкових коштів, тоді дохід пов'язаний з тим, що центральний банк здійснює на платній основі рефінансування комерційних банків чи купує на емітовані ним гроші боргові цінні папери уряду та, інколи, комерційних установ.

Потім доходи від цього, за мінусом витрат на функціонування центральних банків та створення резервів, перераховуються до державних бюджетів. Так чином, поява альтернативного джерела емісії платіжних засобів призводитиме до втрати державою частини сеньйоражу на користь цього іншого емітенту. Що навряд чи влаштує будь-яку державу. Тому, як тільки криптовалюти спробують зайняти скільки-небудь суттєву частину розрахунків в межах країни, це неминуче призведе до намагання держав захистити свою монополію на емісію грошей.

Це не означатиме, що центральні банки не намагатимуться самі використати технології блокчейну. В деяких випадках це буде цілком вигідно та ефективно. Наприклад, якщо йдеться про малі суми платежів, то витрати на їх обслуговування через існуючи розрахункові системи доволі суттєві відносно їх розміру. Наприклад, платежі у громадському транспорті, платежі за якісь комунальні послуги чи платежі за адміністративні послуги до держбюджету. Або, як варіант, безготівкові розрахунки в якихось вуличних кафешках, коли купують каву чи тістечко. За таких умов використання технології блокчейну при здійснені розрахунків може суттєво скоротити транзакційні витрати. При цьому не йдеться про якусь додаткову валюту, яку на доповнення до, наприклад, гривні, випускатиме Національний банк. Це може бути криптогривня. Частина гривневих коштів, які є у громадянина чи підприємця на банківському рахунку, буде прив'язана не до загальної платіжної системи, а до криптосистеми, яка обслуговуватиме маленькі суми платежів. У разі досягнення певного мінімуму криптогривні у криптогаманці з основного карткового рахунку особи може здійснюватися автоматичне поповнення. Якщо йдеться про отримувачів платежів у вигляді криптогривні, то з криптогаманця може так же автоматично відбуватися перерахування коштів на їх основний банківський рахунок.

Отже, використання самої технології блокчейну безперечно буде поширюватися, у тому числі в діяльності банківської системи. Але щодо до криптовалют, якими ніхто не керує, то це не матиме перспектив. Принаймні, до тих пір, поки існують держави.