ІнвестБеня вам покаже інвестклімат в Україні

Інвестклімат, енергетична політика, корупція

“Інвестуйте в Україну”, – 2,5 роки тому закликав у Канаді Президент Зе бізнес і вказував на те, що в залі сидять представники канадської TIU, яка зробила багатомільйонні інвестиції в українську економіку.

Але вже зараз представники цієї компанії розібрали свою сонячну електростанцію (СЕС) під Нікополем, бо Коломойський не дав їм працювати. Такого кейсу з розбирання СЕС в Україні ще не було.

Можливо, зараз би значно більше інвесторів у відновлювальну енергетику розбирали свої СЕС чи викорчовували вітряки, якби державне підприємство “Гарантований покупець” (ДП ГарПок) не виплатило борги з коштів від цільових єврооблігацій. Однак, як відомо, окрім канадських інвесторів, які відчули, що таке інвестклімат в Україні часів президентства Зе, відчуває на собі наслідки владної клоунади і великий національний інвестор – компанія ДТЕК.

ДП ГарПок, незважаючи на заклики ЄБРР, вже 1,5 місяці тримає в себе на рахунках 3 млрд грн, які мав би виплатити ДТЕК. Однак влада під різними приводами не дає цього робити.

Нещодавно призначений керівник ДП ГарПок Андрій Пилипенко нічого не робить з вирішенням цієї проблеми, хоча вже встиг зашкваритися фіктивним боргом своєї дружини, конфліктом інтересів і кримінальними справами та збитками для державної енергокомпанії “Хмельницькобленерго” на 15 млн грн.

Але питання не тільки в одіозних історіях, які дискредитують інвестування в українську економіку, на прикладі TIU Canada чи ДТЕК. Можна також згадати, що бельгійський інвестор SREW N.V з виробництва електроенергії з відновлюваних джерел звернувся до міжнародного арбітражу з вимогами до України виплатити мінімум 70 млн євро.

Але враховуючи, як з метою блокування розслідування високопосадової корупції, попри прямі заклики західних партнерів України, Президент Зе та його оточення саботують призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратуру, як з порушенням норм українського права і міжнародних угод України порушуються права інвесторів, очевидно, що на додачу до вже існуючих позовів в міжнародні арбітражі зовсім скоро додадуться нові.

І розплачуватися за цю карколомно зростаючу корупцію та знущанням над правом в Україні доведеться за рахунок коштів державного бюджету, тобто з кишень всіх українських громадян.