Продаж великих підприємств за участю іноземних компаній. Що варто розуміти

Після одного зі своїх коментарів для ЗМІ щодо можливостей та викликів малої та великої приватизації отримав кілька коментарів у себе на сторінці у ФБ. Одна з тез  стосувалась того, що, мовляв, невідомо, хто там ще купить ці великі українські підприємства, звідки ці іноземні інвестори будуть, та чи не придбають їх через офшори ті самі українські олігархи чи можновладці, а може і взагалі “російські вуха” цих коштів при приватизації українських підприємств стирчатимуть.

Питання, справді, не просте. Але важливо розуміти, що закон про приватизацію чітко визначає, хто не може брати участі в придбанні державних активів. Це 13 категорій, серед яких особи з держави агресора, підсанкційні та пов’язані з ними компанії або люди. 

Тому не треба боятися “неправильних” учасників. Їх перевірка здійснюється навіть не самим Фондом держмайна, а правоохоронними органами. І я певен, вони докладуть зусиль, щоб пересвідчитись у походженні компаній та їх коштів, аби не допустити до участі у великій приватизації російського бізнесу, який неминуче пов'язаний з російською владою. Бо незалежного від російської влади великого російського бізнесу зараз не існує. Від слова “взагалі”. Це стосується і підсанкційних олігархів та інших осіб з “чорного списку”. 

Щодо офшорів. Іноземна юрисдикція — це не проблема, якщо ми можемо чітко визначити кінцевих власників та походження їх капіталу. А за законом до аукціону можуть допустити лише такі компанії. Якщо учасник не зможе навести всі дані — його заявку просто відхилять.

Великий бізнес по всьому світу активно користується офшорами. І це пов'язано не з намаганням ухилитись від сплати податків. Після реалізації Плану BEPS (від англ. «Base erosion and Profit Shifting) (це міжнародний проєкт Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та країн G20 з розробки заходів протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування), до якого приєдналась і Україна, це робити все складніше навіть при їхньому використанні. 

По-перше, процедура оформлення угод за допомогою офшорних юрисдикцій незрівнянно простіше. 

По-друге, адмінвитрати, пов'язані з покупкою певних активів, їхнього злиття чи розділення за допомогою офшорів набагато менші, ніж у багатьох країнах з великою купою бюрократичних процедур та платежів за них. 

По-третє, якщо йдеться про угоди з придбанням певних активів у країнах з відсутньою сталою правовою системою (тобто, зі значною чи взагалі тотальною корупцією в правоохоронних, судових органах та органах юстиції, наприклад, як в Україні), то оформлення їх там є надзвичайно ризикованим. На що жоден серйозний інвестор не наважується. 

Тому всі такі угоди оформлюються за межами цих країн і використовуються юрисдикції з гарантованим захистом від рейдерських захоплень прав на ці активи. Зазвичай навіть не обговорюється питання оформлення документів не через офшорні компанії. По іншому жодна західна та навіть солідна українська юридична та консалтингова компанія не погодиться братися за цю справу.  Відповідно, на аукціонах великої приватизації також слід чекати участі компаній, які великі міжнарожні холдинги заснували спеціально для придбання нових активів. Це нормальна ситуація для бізнесу. 

Єдине, на чому слід додатково акцентувати учасникам — публічність. Кожен юридичний крок із залученням офшорів можна і потрібно оприлюднювати з відповідним роз‘ясненням. Тоді ані у громадьскості, ані в ЗМІ не виникатиме питань щодо результатів конкурсу.

Знаючи всі проблеми інвестиційного середовища України, велика перемога, що іноземні інвестори дійсно почали цікавитися українськими підприємствами. Зусилля ФДМУ та радників з приватизації щодо розкриття інформації про об’єкти приватизації, якісний аудит, маркетинг та внутрішня підготовка — все це дійсно може дозволити залучити іноземний капітал в Україну. 

І саме присутність іноземних інвесторів на аукціонах стане гарантією, що державні активи перейдуть до надійних власників — бо тільки вони зможуть запропонувати найвищі ціни. Згадайте “Криворіжсталь”, де реальну конкуренцію забезпечили саме індійська Mittal Steel та люксембурзька Arcelor. 

Отже, не треба боятися офшорів. За більшістю з них стоїть реальний бізнес з прозорим походженням капіталу. А всі інші не пройдуть перевірку для участі в приватизації, як того вимагає закон.