Накопичення пенсій чи абсурду?

Слуги зареєстрували Проект Закону № 9212 про примусове під час війни запровадження накопичувального пенсійного забезпечення

Незважаючи на війну і важку економічну ситуацію в Україні сумнозвісна Третьякова в черговий раз зареєструвала Проект Закону про примусове під час війни запровадження накопичувального пенсійного забезпечення № 9212, де мабуть для поважності записала в співавтори Арахамію, Стефанчука, герострата з "Голосу" Цабаля (що заблокував доплати військовим) та ще цілий натовп слуг...

Проте, в законопроекті знову без відповіді так і залишаються питання щодо гарантій збереження пенсійних накопичень, ефективності інвестування цих грошей, вартості адміністрування??

І це при тому , що в країнах східної Європи (Польща, Чехія, Угорщина) в мирний час і при більш сприятливих економічних умовах накопичувальна пенсійна система зазнала краху!

Фахівці міжнародних фінансових організацій (в тому числі МВФ і Світового банку) неодноразове вказували, що для запровадження накопичувальної пенсійної системи повині бути відповідні сприятливі умови, як то стале економічне зростання та значне збільшення доходів населення (хоча б декілька років поспіль).

При цьому інвестиційний дохід від інвестування пенсійних активів має  перевищувати рівень інфляції за рік хоча б на 3%.

Інфляція в Україні минулого року 26%, в цьому році НБУ прогнозує  під 30%… Тобто дохідність має перевіщувати мінімум 33%, проте в Україні легальних галузей економіки з такою інвестиційною дохідністю нема (максимум 10-12%) , таку дохідність можна отримати тільки в кримінально-тіньових сферах діяльності, як то торгівля наркотиками чи зброєю.

Слід також звернути увагу, що в Україні слабкі фінансові інститути, нерозвинутий ринок цінних паперів та обмежена кількість реальних інвестиційних інструментів порівняно з країнами західної Європи.

В таких умовах є ризик, що накопичення на пенсійних рахунках можуть бути від’ємними.

Крім того, мають бути низкі адміністративні витрати, не більше 1-1,5%.  Як свідчить досвід латиноамериканських країн (Аргентина, Чилі), у яких тривалий час функціонував другий рівень пенсійного забезпечення, високі адміністративні витрати  в накопичувальній системі призводять до вкрай низького рівня результатів довгострокового інвестування і відповідно  до суттєвого  зменшення розміру пенсійних виплат.

Найбільшою проблемою є те, що нема реальних державних гарантій збереження пенсійних накопичень! Нема чіткої системи повернення пенсійних активів у разі ліквідації емітентів цінних паперів і банків.

Є велика загроза, що накопичувальна пенсійна система  перетвориться на велику фінансову піраміду…

Намагання будь-що в нинішніх умовах запровадити в Україні пенсійну накопичувальну систему виглядає як повне економічне безглуздя та шкідництво під час війни! Проте, сумнозвісній пані Третьяковій і ко не терпиться віддати пенсійні грошики на прокрутку приватним страховим компаніям і фондам.

Разом з тим, елементи накопичувальної пенсійної системи  можна спробувати  обережно запроваджувати і в рамках солідарної системи – йти від персонального обліку сплати ЄСВ до персональних пенсійних рахунків з правом наслідування пенсійних накопичень. На першому етапі участь в накопичувальній системі  повина бути  виключно добровільною. Довіру треба заслужити!