Правове регулювання репродуктивних технологій

Відповідно до ч.6 ст. 281 Цивільного кодексу України, штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки. У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів. Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством.

Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 281 Цивільного кодексу України, повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Сімейний кодекс України визначає походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.  У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ст. 123 Сімейного кодексу України).

Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні допоміжні репродуктивні технології - методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro (техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом).

Відповідно до пункту 6.1 розділу VI «Сурогатне (замінне) материнство» Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, необхідними умовами для проведення сурогатного (замінного) материнства є: наявність відповідних медичних показань; наявність документів з боку сурогатної матері та з боку подружжя, в інтересах якого здійснюється сурогатне (замінне) материнство; подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється сурогатне (замінне) материнство, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною; сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною. Дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо).

Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері, а також за відсутності медичних протипоказань.

Відповідно до п. 6.10, п.6.11  розділу VI «Сурогатне (замінне) материнство» Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні документами з боку сурогатної матері є: заява сурогатної матері, копія паспорта сурогатної матері; копія свідоцтва про шлюб або документ про розлучення сурогатної матері; копія свідоцтва про народження дитини; згода чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі сурогатного материнства за встановленою формою.

Перелік документів, необхідних з боку подружжя, в інтересах якого здійснюється сурогатне материнство: заява пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій; копії паспортів; копія свідоцтва про шлюб; нотаріально засвідчена копія письмового спільного договору між сурогатною матір'ю та жінкою (чоловіком) або подружжям.

У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого чоловіком та жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є цей чоловік та жінка. Правове регулювання відносин між батьками та дітьми здійснюється відповідно до Сімейного кодексу України.