Особливості договору поруки у кредитних правовідносинах

Договір поруки має додатковий до кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Оскільки кредитор і поручитель перебувають у самостійних договірних відносинах, останній несе самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов’язань боржником. Отже, кредитор має право вимагати виконання обов’язку в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на те, що згідно зі статтями 553-554 ЦК України позичальник не є стороною договору поруки, чинне законодавство України не передбачає обов’язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки.

При пред’явленні позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється зі ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. Слід пам’ятати, що в разі подання позову щодо оскарження споживчих кредитів набирає чинності положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким споживач звільняється від сплати судового збору.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, як то: підвищення розміру процентів; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, зміна їх умов навіть за згодою кредитора та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов’язань.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Такий строк пред’явлення вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову.

Відповідно до статей 553-554 ЦК України поручитель приймає на себе зобов’язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, у тому числі у разі його смерті, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов’язку щодо виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, якиї прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, що зафіксовано в тому числі у договорі поруки.