Антимонопольні вимоги від ЄС

Аналітичний звіт ЄС в частині законодавства про захист конкуренції. Що може бути сказано "між рядків"

2 лютого 2023 року Європейська Комісія оприлюднила аналітичний звіт, в якому оцінено спроможність України взяти на себе зобов’язання, передбачені перспективою членства в Європейському Союзі.

Із 32 оцінених розділів, жоден не отримав найвищий бал 5 (дуже добрий рівень підготовки). Лише 4 розділи: енергетика, митний союз, зовнішні зв’язки, зовнішня, безпекова та оборонна політики -  отримали 4 (хороший рівень підготовки).

Розділ «Антимонопольна політика» отримав низьку оцінку у 2 бали, що означає «певний рівень підготовки». При цьому, висновок щодо заявки України на членство в ЄС, ухвалений Європейською Комісією в червні 2022 року, містив доволі позитивну оцінку[1].

У звіті визначені основні положення, які потребують подальшого узгодження з правилами ЄС.

Конкуренція. - Відсутність чіткого розмежування між економічною та неекономічною діяльністю та чіткого правила de minimis. - Винятки із заборони узгоджених дій, поняття «зловживання», визначення «домінуючого становища» та положення щодо контролю за злиттям (наприклад, «концентрації», «контроль» і «розрахунок обороту»).

Інституційна основа. - АМКУ не має права встановлювати пріоритети або відхиляти скарги на підставі пріоритету, його повноваження проведення ефективних перевірок обмежено. - Деякі основні права, такі як доступ до файлів і справедливий розгляд, також не повністю відповідають правилам ЄС. - Жодна зі сторін не може подати позов про відшкодування збитків і припинити антиконкурентну поведінку безпосередньо в українському суді за можливе порушення правил конкуренції, яке зачіпає їхні інтереси. Отже, жоден український суд не має повноважень безпосередньо застосовувати конкурентне законодавство.

Державна допомога. - Дотримання правил державної допомоги залишається проблемою, оскільки міністерства та інші великі органи-надавачі допомоги, не повідомляють АМКУ про заходи державної допомоги. - Під час імплементації Україна має вжити заходів, щоб зробити транзакції між державою та державними підприємствами більш прозорими, а також прозорість чинних заходів державної допомоги (Реєстр державної допомоги). - Закон «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (далі - Закон) не поширює свою дію на послуги, що становлять загальний економічний інтерес, що не відповідає законодавству ЄС.

Висновок ЄС. Україна має певний рівень підготовки у сфері конкурентної політики. Треба продовжувати приводити свою законодавчу базу щодо конкуренції та державної допомоги у відповідність з відповідними частинами acquis ЄС. Прийняття законопроектів про зміни до законодавства про захист конкуренції та про державну допомогу суттєво сприяло б справі.

Відповідно до комунікації АМКУ мова йде про законопроекти № 5431 та № 5648.

Перекладаючи з дипломатичної іноземної мови, можна припустити, що така низька оцінка розділу 8 «Антимонопольна політика» є дуже сильним сигналом для парламенту щодо необхідності термінового прийняття цих законопроектів.

При чому, з огляду на конкретні формулювання можна зробити висновок, що європейські експерти ознайомлені з текстами цих законопроектів і вважать, що їх прийняття дозволить зробити наступний крок у напрямку приведення законодавства у сфері конкуренції до законодавства ЄС.

І це буде ще однією важливою «цеглиною» на шляху набуття Україною повноправного членства у ЄС.

Notabene. Що може бути заховано «між рядків» звіту і на що вже зараз слід звернути увагу (крім прийняття зазначених законопроектів). Складно та комплексно.

-         ЄС буде дивитись не лише на ступінь узгодженості законодавства. Дуже важлива тріада: - узгоджене законодавство; - правозастосування конкурентним відомством; - стала судова практика.

-         Правила державної допомоги мають виконуватись, вони не зникнуть з часом, а навпаки будуть посилюватись. Членство у ЄС – це про приєднання до єдиного ринку і про рівні правила гри для всіх його учасників.

-         Пряме застосування антимонопольного законодавства судами. Тут, як і взагалі із судами, не все так просто і, на мій погляд, виконати цю рекомендацію без заснування спеціалізованого суду, який розглядатиме конкуренційні спори, буде дуже складно.

-         Обізнаність щодо державної допомоги. З моменту запровадження Закону це питання завжди було на порядку денному. І незважаючи на зусилля АМКУ у напрямку адвокатування цих правил, значна кількість великих програм державної допомоги (так само як із надавачами) залишається не повідомленою АМКУ[2]. З 15.03.2022 під час дії воєнного стану норми Закону не застосовуються. Надавачі державної допомоги звільнені від обов’язку подання інформації про чинну державну допомогу, надану під час дії воєнного стану та протягом одного року після його припинення або скасування. Тому, це питання потребуватиме додаткових консультацій зі стороною ЄС, оскільки Угода про асоціацію з ЄС у цій частині вже набрала чинності у повному обсязі (з 2023 року).

-         Послуги, що становлять загальний економічний інтерес (ПЗЕІ). Крім не відповідності законодавству ЄС, можуть бути із проблеми з правозастосуванням цих положень АМКУ (кваліфікація як ПЗЕІ послуг, які не є такими по своїй суті).

-         Прозорість у діяльності державних підприємств та підприємств, які користуються спеціальним чи виключним правом[3]. Забезпечення прозорості у діяльності таких підприємств буде необхідне в тому числі для того, щоб АМКУ зміг розрахувати конкретну суму отриманої державної допомоги, що є дуже важливим для якісного правозастосування.

[1] «Хороші результати були досягнуті і в області конкуренції. В Україні діє закон про конкуренцію, який містить стандартний набір правил, який можна порівняти з більшістю антимонопольних актів ЄС. Крім того, протягом останніх років український антимонопольний орган значно вдосконалив свою практику розгляду справ з метою приведення у відповідність із законами та практикою ЄС щодо конкуренції. Чинний закон про державну допомогу забезпечує основу для контролю за державною допомогою, але потребує подальшого узгодження.»

[2] Тестовий Реєстр чинної держдопомоги налічує всього 64 заходів, з яких лише 3 у сфері енергетики, повідомлених міністерствами лише 4 (Міністерством молоді та спорту, Міністерством енергетики та вугільної промисловості, Міністерством соціальної політики, Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства).

[3] Сторони мають забезпечити, щоб фінансові відносини між органами державної влади та державними підприємствами були прозорими, таким чином, щоб чітко відстежувалось таке: a) державні кошти виділені органами державної влади прямо або опосередковано (наприклад, через посередництво державних підприємств чи фінансових закладів) відповідним державним підприємствам; b) цілі використання, для яких ці кошти фактично виділені.