Народні депутати України мають право формально об’єднуватися не лише у фракції та групи (які мають всі права фракції), але і міжфракційні депутатські об’єднання (далі – об’єднання).
Народні депутати України мають право формально об’єднуватися не лише у фракції та групи (які мають всі права фракції), але і міжфракційні депутатські об’єднання (далі – об’єднання). У Регламенті Верховної Ради України цьому питанню присвячена єдина стаття – 60-1
Ця стаття складається із єдиної частини, відповідно до якої таке об’єднання є добровільним, не має прав фракції чи групи, не обслуговується Апаратом Верховної Ради України. По-факту, це є щось схоже на клуб за інтересами.
Останнє речення статті 60-1 визначає, що про створення цього об’єднання оголошується на пленарному засіданні Верховної Ради України. Яке юридичне значення цього оголошення?
Деякі службові особи Апарату Верховної Ради України вважають, що міжфракційне депутатське об’єднання створюється виключно після такого оголошення. Головуючий, напевно, має відчувати себе богом – і сказав головуючий: нехай буде міжфракційне депутатське об’єднання.
Звісно, таке абсолютистське бачення є неправильним, оскільки не узгоджується із визнаним правом на добровільне об’єднання. Справа в тому, що, дійсно, оголошення може затримуватися із певних причин, але правових наслідків це не повинно мати. Оголошення в пленарній залі – це PR міжфракційного об’єднання перед народними депутатами, перед громадянами, які спостерігають за ходом пленарного засідання.
Також у цій статті ведеться про те, що оголошення здійснюється за поданням керівника, тобто керівник вже обраний, і, відповідно, об’єднання було утворене до оголошення в сесійній залі.
У прадавні часи, коли в Верховній Раді України ще не було автоматизованої системи документообігу, не було месенджерів та інтернету, саме завдяки оголошенню з президії народні депутати дізнавалися про те, що їхні колеги об’єдналися з якоюсь спільною метою.
Окрім цього, складно сперечатися із тим, що народні депутати не потребують дозволу для створення такого об’єднання, а додаткова легалізація (реєстрація тощо) законодавством не передбачена.
Право народних депутатів України на створення міжфракційного об’єднання є правом рівних, оскільки являє собою яскравий приклад рівності засновників цього «клубу за інтересами».
Чи означає його міжфракційний характер, що воно утворюється лише після того, як об’єднуються депутати різних фракції? На мою думку, міжфракційність дозволяє в будь-який час долучитися до нього депутатам незалежно від належності до тої чи іншої фракції, так само і як і вийти. Тому міжфракційне об’єднання може бути засноване двома однопартійцями, але при цьому, воно відкрите для входження представників всіх інших фракцій. І так само помилково вважати, що міжфракційне об’єднання припиняється після того, як після виходу із нього, в ньому залишися представники однієї фракції.
Тож як утворюється міжфракційне депутатське об’єднання відповідно до загальних принципів цивільного права та статті 60-1 Регламенту? Проводяться установчі збори, які протокольно приймають рішення – об’єднатися у міжфракційне депутатське об’єднання. Також ці збори обирають голову цього об’єднання. За звичаєм, можна обрати секретаря, інших посадових осіб – як тільки збори це визначать. Також поширена практика обрання двох голів (співголів) для об’єднання, які належать до різних фракцій, але стаття 60-1 Регламенту згадує лише про одного голову об’єднання, а не багатьох.
Якщо депутати не мають часу на проведення таких церемоніальних зборів (а вони його не мають – це правда), то ці рішення можна прийняти письмово, за допомогою системи електронного документообігу Верховної Ради України. Наприклад, депутати-засновники підписують спільну заяву, яка по суті є аналогом засновницького договору, і в цій же заяві вони визначають про цілі об’єднання та інші доцільні питання. Це нормальна практика для цифрового суспільства.
Після того як міжфракційне депутатське об’єднання утворене, його керівник надсилає до Голови Верховної Ради України документ «подання» для оголошення на пленарному засіданні.
Де-факто виходить, що в Апараті Верховної Ради за облік міжфракційних об’єднань та їх реєстрацію в системі електронного документообігу відповідають різні особи. Безумовно, це зона відповідальності помічників-консультантів, але без належного розуміння значення «оголошення» та суті процедури утворення об’єднання, можуть виникати кумедні випадки. Наприклад, коли об’єднання створено, «взято до відома» належним відділом, але до моменту оголошення в сесійній залі його не реєструють в системі електронного документообігу. І навпаки, об’єднання може бути оголошено та введено до системи електронного документообігу, але воно не утворено юридично.
Досвід показує, що міжфракційне депутатське об’єднання є чудовим майданчиком для спільної роботи політичних опонентів над спільною метою, допомагає досягати великих цілей, таких як, наприклад, ратифікація Стамбульської конвенції. А все описане вище – технічні питання, які можуть бути аж бігом вирішені.
