Пиши скорочуй або як ми знову змінювали Виборчий кодекс

Виборчу реформу по праву можна назвати багатостраждальною, адже говорять про неї вже давно, здається ще з часів незалежності. А от змінювати щось почали лише 5 років тому.

Новий Виборчий кодекс, який ухвалив попередній парламент і заветував нинішній президент, знову готується до розгляду в парламенті після всіх внесених правок.

Головні зміни - відкриті списки зберегли, але додали ще низку несподіваних змін, водночас суттєво скоротивши текст.

На жаль, у процесі опрацювання пропозицій Президента профільний комітет значно вийшов за межі тих зауважень, що були висловлені Главою Держави. У результаті, ми тепер маємо загальнодержавні вибори замість загальнонаціональних. З тексту кодексу вилучили декілька великих розділів, які детально врегульовували питання щодо особливостей проведення виборів в АР Крим та інших місцевих виборів. Натомість усі ці питання об’єднано у декількох статтях. Якщо чесно, така позиція не є зрозумілою. Консолідуючи деякі положення, окремі статті стали занадто великими за обсягом. Це ускладнює сприйняття тексту.

Окрім того, видалено норму (ст. 4), яка визначала види виборів (чергові, проміжні, повторні, додаткові, перші) та встановлювала чіткі та зрозумілі критерії віднесення до кожного виду. Водночас, ці поняття по тексту вживаються, однак належного тлумачення їм не надається.

Ключові зміни

По-перше, у новому Виборчому кодексі змінено порядок заповнення бюлетеня, підрахунку голосів та розподілу мандатів на виборах народних депутатів.

Так, виборець тепер голосуватиме лише за кандидата з регіонального списку, що автоматично означає підтримку партії. Хоча раніше ми голосували як за партію з її загальнодержавним списком, так і окремо за кандидата в регіональному списку.

Таким чином, відповідно до оновленої системи, більшість мандатів буде формуватися за рахунок регіональних списків. А місце кандидата у загальнодержавному списку впливатиме лише на розподіл за залишковим принципом.

Омріяні 5%. За подолання 5%-го бар’єра гарантовано партія отримує 1 мандат, а не 10, як було раніше. Цей 1 мандат дістається тому кандидату, який стоїть першим номером у загальнодержавному списку, який затверджує політична партія.

Також підвищено бар’єр, що дає право на повернення грошової застави - з 2% до 5% на парламентських виборах. Тобто партія отримує право на повернення грошової застави, якщо їй пощастить брати участь у розподілі мандатів, а на виборах Президента – застава повертається лише кандидату, який переміг.

«НІ» агресору. До виборчого процесу не допускають осіб, які є громадянами (підданим) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом.

Гендерна рівність. У загальнодержавного виборчому списку не менше однієї жінки на кожну п’ятірку кандидатів. Проте, варто зауважити, що жодних негативних наслідків за недотримання цієї квоти кодексом не передбачено, на жаль.

Розвиваємо інклюзивність. У Кодексі з’явилась велика кількість норм, які врегульовують питання інклюзивності виборчого процесу. Однак, вбачається, що зазначене питання було краще врегульовано у прийнятому Кодексі. В доопрацьованому варіанті положення щодо інклюзивності є досить розмитими, що може призвести до неврахування їх під час виборчого процесу взагалі з тієї причини, що просто неоднозначно зрозуміли.

Так, наприклад у ст. 106 передбачається, що «Інформаційні плакати кандидатів виготовляються з застосуванням розумного пристосування для людей з інвалідністю, з урахуванням вимог, установлених Центральною виборчою комісією». Зокрема, не зрозуміло, що мається на увазі під поняттям «розумне пристосування». В той час як прийнята редакція Кодексу містить вимогу про виготовлення інформаційних буклетів рельєфно-крапковим шрифтом (за методом Брайля).

Ризиковані зміни:

Є також у новому Кодексі і зміни, які можуть становити ризики для волевиявлення народу. Так, для відмови у реєстрації кандидата та скасування реєстрації (ст. 159-160 кодексу) тепер буде більше підстав. Зокрема, мова йде про пункти:

7) встановлення ЦВК обставин, що дії особи, висунутої кандидатом у депутати, щодо реєстрації її кандидатом на відповідних виборах спрямовані на введення в оману виборців, перешкоджання вільному формуванню ними своєї волі. (Відверто, підстава досить «розмита» і це може призвести до зловживань на етапі реєстрації кандидатів).

8) надходження до ЦВК обґрунтованого звернення СБУ здійснення особою, висунутою кандидатом у депутати, сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

«…здійснення особою, висунутою кандидатом у депутати, сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності…» у правовій державі та з урахуванням принципу невинуватості повинно було б підтверджуватись відповідним рішенням суду чи іншим документом, що свідчить про відповідний процесуальний статус кандидата (підозрюваний, обвинувачений) у провадженні щодо розслідування відповідного злочину проти основ національної безпеки, але аж ніяк не «обґрунтованим зверненням СБУ». У запропонованому варіанті ця норма також потенційно може стати полем для зловживань щодо умисного недопущення конкретного кандидата до участі у виборах.

Ще один момент - новий кодекс перекладає на розсуд ЦВК усі питання підготовки та проведення виборів, які не врегульовані цим кодексом. Як на мене, то це досить сумнівне положення, оскільки ЦВК повинна діяти в межах чинного законодавства (у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами), а не навпаки вирішувати питання у разі неврегульованості їх законодавством.

Таке надмірне розширення повноважень ЦВК дає можливість адміністративного впливу на прийняття нею «потрібних» рішень.

Окрім того, незрозумілим є встановлення у ч. 6 ст. 158 Кодексу вибірковості перевірки ЦВК документів кандидатів на наявність підстав для прийняття рішення про скасування або відмову у реєстрації. Зокрема, не зрозуміло, якими критеріями повинна керуватися ЦВК при виборі кандидатів, документи яких підлягатимуть такій перевірці. І чи не стане цей припис механізмом для узаконення додаткових перевірок внаслідок використання адмінресурсу.

І найцікавіше. Питання щодо втрати чинності Законом України «Про місцеві вибори» у Перехідних та прикінцевих положеннях не врегульовано. Це означає, що потенційно у такий спосіб легітимізується проведення наступних місцевих виборів не за Виборчим кодексом, а за старими правилами, передбаченими ЗУ «Про місцеві вибори», що може свідчити про певний лобістський характер запропонованої зміни.

Лобізм, розмиті норми, невизначені поняття, ускладнення тексту, збільшення повноважень ЦВК – це все те, чого ми не хотіли у «багатостраждальному» новому Виборчому кодексі. Складається враження, що кожна наступна влада переписує виборче законодавство виключно під себе.