Фейконув? За ґрати!
Про те, як точку зору визначає місце сидіння.
Нещодавно міністр культури Володимир Бородянський заявив, що в Україні потрібно запровадити кримінальну відповідальність за свідоме спотворення громадської думки засобами масової інформації. Алілуя! Нарешті!
З одного боку, звичайно, дивно чути таку заяву від представника «нової влади», яка не гидувала використовувати маніпулятивні методи в передвиборчій гонитві. Та, з іншого боку, в такому кроці добре простежується уже знайомий нам алгоритм: закинути інформацію — подивитися на реакцію — підкоригувати публічне повідомлення — ухвалити вигідне для себе рішення у менш публічному форматі. Та може бути й інша причина — елементарний превентивний захід. Як-то кажуть, із мечем прийдеш — від меча і загинеш… Ліпше перестрахуватися.
Абстрагувавшись від політики, все ж варто зазначити, що ініціатива не нова, та все ж актуальна.
Сам феномен фейкових новин широко обговорюють іще з листопада 2016 року. І тоді обговорювали його не як ноу-хау, а як реальну політичну технологію президентських виборів у США. Папа Римський Франциск назвав дезінформацію у пресі «найгіршою шкодою, якої можуть завдати ЗМІ».
У світі існує три рівні протидії фейкам:
- на рівні державного регулювання;
- на рівні інформаційно-комунікаційних кампаній;
- на рівні медійної грамотності споживачів контенту.
Цікавий приклад боротьби з фейками в Італії. Там будь-хто, хто побачить, на його думку, фейк, може подати заяву на веб-сайт поштової поліції. Скаргу проаналізує спеціальна програма, визначить джерело новини і встановить, правдива інформація чи ні.
Уряд Італії започаткував таку ініціативу проти фейків майже через рік після того, як тисячі італійців на чолі з президенткою Палати депутатів Лаурою Болдріні (Laura Boldrini) підписали петицію проти фальшивих новин.
Та найпопулярнішими покараннями все ж є штрафи. Згадаймо Німеччину, яка ще 2017 року схвалила введення штрафів на суму до 53 млн доларів для провайдерів, які після скарг користувачів не видаляють фейкові новини.
В Україні ініціатива боротьби проти фейків теж була. У березні цього року у Верховній Раді зареєстрували законопроект №10139 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання розповсюдженню недостовірних відомостей у засобах масової інформації». У документі пропонували доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею, запровадивши кримінальну відповідальність за поширення у ЗМІ та мережі Інтернет недостовірних відомостей, які ганьблять честь і гідність інших людей. Штрафи були передбачені суттєві — аж до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо таке «свідоме дезінформування» йшло під час виборчого процесу стосовно кандидатів у депутати, членів партій і кандидатів на посаду Президента України.
Тоді законопроект викликав цілий шквал емоцій. Його навіть прирівнювали до законопроектів Партії регіонів та називали дикунством. Правозахисні та медійні організації в один голос говорили про інструменти цензури і тиску на незалежні медіа, адже навіть сама загроза (!) бути притягнутим до кримінальної відповідальності створює «охолоджувальний ефект» та заважає активному поширенню інформації. А ще говорили, що це передусім буде вигідно Росії…
Тепер інша ситуація. З Росією, як ми вже знаємо, потрібно домовлятися… та й страшніший не зовнішній ворог, а той, що всередині країни, тож будьмо на сторожі, тим паче скоро місцеві вибори. Отримавши такі першокласні «майстер-класи» на президентських та парламентських виборах, тільки ліниві не захочуть їх перевірити на практиці.
29 серпня законопроект №10139 було відкликано. І от сьогодні — «з чистого аркуша» — міністр культури говорить про таку нагальну потребу, як введення кримінальної відповідальності, адже «…маніпуляції, створення та управління ботофермами, поширення фейків та спотворення інформації — викривляють суспільну думку…».
Да невже? А це точно не фейк?
- "Гостомельська пастка" для місцевого самоврядування Володимир Горковенко 10:25
- Топ 5 податкових порушень у 2025 році Сергій Пагер 08:57
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак вчора о 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич вчора о 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко вчора о 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук 18.05.2025 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська 18.05.2025 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни 253
- Пристань для Ocean-у 148
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 146
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення 137
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути 106
-
Що змінило хід виборів у Румунії і який урок з них має винести Україна
Думка 8854
-
Новий формат переговорів. Про що Трамп дві години говорив з Путіним
8248
-
Власник вареничних "Балувана Галя" знову судитиметься із мережею "Галя Балувана"
Бізнес 3127
-
Експорт оборонних технологій: Україна має жорстко захищати свої розробки
Думка 3108
-
Помада в сховищі, манікюр після тривоги: історії українців, для яких бʼюті — це акт сили й виживання
Життя 2394