Ринковий нагляд – контроль за безпечністю продукції чи новий спосіб тиску на імпортерів?

Імпортери автозапчастин зіткнулися із затримками митного оформлення через перевірку наявності сертифіката відповідності.Ситуація ускладнюється тим, що митні органи не приймають міжнародні сертифікати.

Замість анонсованого Президентом революційного реформування митниці, з початку 2021 року маємо ситуацію, коли обілення ринку, яке поступово досягається такими важкими зусиллями законослухняних імпортерів, намагаються зробити невигідним та знищити. Так, з кінця січня 2021 імпортери автозапчастин, а також інших груп товарів,  масово зіткнулися із затримками митного оформлення через спрацювання ризику системи АСАУР такого змісту: "Контроль в рамках плану здійснення державного контролю нехарчової продукції. Під час митного оформлення перевіряється наявність сертифіката відповідності". Дана ситуація зумовлена тим, що система ризиків АСАУР наразі налаштована таким чином, що перевіряються усі товари, контроль яких передбачено секторальним планом державного ринкового нагляду на 2021 рік. При цьому, митники не мають технічної можливості завершити митні формальності без внесення номера сертифіката відповідності для кожної партії товару. Тому при імпорті деталей та приладдя до транспортних засобів проводиться митний догляд кожної партії товарів, що в свою чергу призводить до простою машин, завантаженості пунктів пропуску та суттєвих фінансових втрат імпортерів.

Питання 100% перевірки вантажів як з автозапчастинами, так і іншими групами непродовольчих товарів, на спільному онлайн засіданні Комітету з питань митної справи Громадської ради при Міністерстві фінансів України та Комітету практичного застосування митного законодавства Громадської ради при Державній митній службі України ще 4 лютого. Бізнес отримав обіцянку від представників Держмитслужби, що проблему буде вирішено. Однак минуло уже 10 днів, а проблема лише загострюється. Вантажі легальних імпортерів автозапчастин, які мають позитивний досвід митного оформлення аналогічних товарів протягом десятиліть, простоюють на митниці понад тиждень.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що при перевірці наявності сертифікату відповідності митні органи керуються нормами Наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 року № 521 «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» (далі – Наказ Мінінфраструктури № 521) та приймають для митного оформлення лише «сертифікати типу», видані уповноваженими органами України.

Необхідно зазначити, що у преамбулі Наказу Мінінфраструктури № 521 вказано, що він прийнятий на виконання Постанови КМУ від 09.06.2011 № 738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» (далі - Постанова КМУ № 738).

З приводу цього, звертаю увагу, що у березні 2019 року Кабінетом Міністрів України внесено зміни до згаданої Постанови КМУ № 738 та скасовано вимогу отримання в Україні «сертифікатів типу» для автозапчастин, що були сертифіковані у країнах ЄС або в одній із Договірних Сторін Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про  умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів (далі – Женевська Угода 1958 року).  Адже основною метою Женевської угоди 1958 року є встановлення єдиних технічних вимог до запасних частин та забезпечення їх безперешкодного імпорту/експорту. Відповідно, якщо автозапчастини сертифіковані у одній з Договірних Сторін Женевської угоди 1958 року (серед яких і Україна), то інші Договірні Сторони не повинні додатково перевіряти такі запчастини та обмежувати їх обіг.

Отже, згідно з чинною редакцією підпункту 1-1) постанови КМУ від 09.06.2011 № 738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» (далі – Постанова КМУ №738):

надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй, що є додатками до Женевської Угоди 1958, дозволяється за наявності:

- маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Женевської Угоди 1958 року; або

 - маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або

- інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Женевської Угоди 1958 року (зокрема України); або

- інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.

Законодавством про ринковий нагляд дійсно передбачається, що при ввезенні нехарчової продукції на митну територію України, митниці здійснюють контроль товарів, які увійшли до секторальних планів органів ринкового нагляду. При цьому, під час перевірки документів перевірці підлягає документація в паперовій або електронній формі, що має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до встановлених вимог (п. 5 ст. 37 Закону про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції).

Як було зазначено вище, відповідно до вимог постанови КМУ № 738 надання на ринку автомобільних запчастин може здійснюватися на підставі маркування знаком офіційного затвердження типу (Е, е) та/або інформації про сертифікат типу обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Женевської Угоди 1958 року або держави - члена Європейського Союзу.

Таким чином, посилання митних органів на Наказ Мінінфраструктури № 521 та відмова у митному оформленні на підставі вищевказаних міжнародних маркувань чи сертифікатів типу з вимогою надати виключно український «сертифікат типу» є неправомірними. По-перше, Постанова КМУ №738 має вищу юридичну силу, ніж Наказ Мінінфраструктури № 521. По-друге, норми Постанови КМУ №738 є новішими. 

Тому положення Наказу Мінінфраструктури № 521 не можуть суперечити Постанові КМУ №738. Обов’язок здійснювати сертифікацію автозапчастин в Україні виникає, якщо такі запчастини не мають вищевказаних сертифікатів типу, виданих уповноваженими органами країн ЄС чи однієї з Договірних Сторін Женевської Угоди або не мають маркування Е, е.

Підсумовуючи викладене, слід наголосити, що безумовно держава повинна здійснювати конроль за безпечністю нехарчової продукції. Однак невже цей контроль повинен здійснюватися у такій обтяжливій для легальних імпортерів формі? На даний момент ми спостерігаємо ситуацію, коли з однієї сторони масово затримується митне оформлення вантажів законослухняних імпортерів, а з іншої сторони так-звана «товарна контрабанда» безперешкодно імпортується і реалізується. Тут постає мабуть  риторичне запитання - невже офіційний імпорт товарів настільки невигідний представникам держави? 

На початку вересня 2020 ми уже мали ситуацію, коли система ризиків АСАУР масово спрацьовувала з вимогою підтвердження митної вартості автозапчастин. Тоді вантажі простояли майже два тижні, митникам були надані всі документи, які тільки можна придумати і навіть ті, що містять комерційну таємницю. Імпортери автозапчастин були принципові у своїй позиції та не погоджувалися на пропозиції підвищити митну вартість навіть на кілька доларів. Міжнародні виробники навіть готові були відкликати товар назад. Ситуацію було врегульовано, а митну вартість легальним імпотерам підвищено не було.

Такі дії державних органів мають вкрай негативні наслідки як для державного бюджету України, так і для іміджу України на міжнародній арені, дискредитує українські державні органи перед європейським співтовариством. Європейські виробники стурбовані ситуацією, коли після заяв у 2019 році про наближення України до європейських та міжнародних процедур у питанні визнання відповідності автозапчастин, імпорт автозапчастин призупинено через невизнання міжнародних сертифікаційних документів та маркувань.