Моральний аспект в діяльності адвоката: інтереси дитини чи інтереси

З моральної точки зору, сімейні спори залишаються найскладнішою категорією справ для всіх учасників процесу, оскільки в центрі таких конфліктів здебільшого знаходиться психофізичний стан дитини, який безумовно міняється під напругою процесу розлучення.

З’ясовуючи всі обставини справи: шляхом направлення запитів, допиту свідків, сторін, представника органу опіки та піклування тощо, у 99% справ виявляються нові обставини про які клієнт не вважав за потрібне повідомити представнику.

 Так, у одній із сімейних справ про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином, в судовому засіданні було з’ясовано, що з боку матері як відповідача не здійснювалися будь-які перешкоди при спілкуванні батька з сином. Також, згідно з наданими поясненнями представника органу опіки та піклування, позивач, будучи батьком дитини, здійснював насильство в сім’ї, а тому побачення батька з дитиною відповідач бажала тільки в її присутності або представника органа опіки та піклування, на що позивач категорично відмовлявся.

Принципом 9 Декларації прав дитини, прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації. 

Таким чином, представником було запропоновано клієнту змінити позовні вимоги з наміром досягнути збільшення днів годин при зустрічі із сином, але залишити присутність матері при побаченнях. Однак., клієнт помилково вважав, що, оскільки він витрачає кошти на правову допомогу, а тому наділений правом надавати вказівки адвокату: клієнт наполягав подати до суду зміни до позовних вимог, зазначивши його вимогу забирати дитину за своїм місцем проживання без згоди дитини та присутності матері, а також представника органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 6 ПАЕ адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб.

В тому числі вказівками самого ж клієнта.

Відповідно до ст. 8 ПАЕ адвокат має залишатися незалежним від свого клієнта.

Запорукою незалежності є такі якості адвокатів як принциповість, порядність та професіоналізм.

Ст. 18 ПАЕ Адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі.

Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, ба жаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов’язаний повідомити про це клієнта.

 У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов’язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.

Адвокат повинен неупереджено й об’єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.

У таких випадках правова позиція адвоката та клієнта може піти у розріз їхнім баченням ситуації, що є підставою для розірвання договору про надання правової допомоги, в тому числі одностороннього розірвання договору за ініціативою адвоката (про що варто зазначати в адвокатському договорі згідно нової редакції ПАЕ).

Отже, принциповість адвоката полягає в тому, що, незважаючи на будь-які погрози з боку клієнта, скарги в КДКА, залякування посвідченням учасника бойових дій (що мало місце в наведеному випадку та діє часто на суддів), позиція адвоката залишиться незмінною:  інтереси дитини мають перевагу над інтересами клієнта.