У цій статті розглянемо положення стосовно передачі в управління унітарного підприємства (Унітарний – (франц. unitaire, від латинського unitas – єдність) – об'єднаний, єдиний, такий, що становить єдність, одне ціле).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Господарського кодексу України: «Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника».
Промовисто, що за час роботи у галузі запобігання корупції мені не трапився жоден посадовець-власник унітарного підприємства.
Проте для загального розуміння порядку передачі майна в управління важливо розглянути особливості такої процедури стосовно унітарного підприємства.
- поняття, істотні умови договору управління майном, відповідальність сторін, підстави і наслідки припинення цього договору тощо (статті 1029-1045 глави 70 Цивільного кодексу України);
Так відповідно до ч. 2. ст. 36 ЗУ «Про запобігання корупції» «передача особами, зазначеними у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції» (далі – Посадові особи), належних їм підприємств, які за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу є унітарним, здійснюється шляхом укладення договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності».
Тобто головною умовою є передача підприємства в управління суб’єкту підприємницької діяльності.
При цьому суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:
- юридичні особи всіх форм власності;
- фізичні особи – громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (ФОП).
За договором управління майном одна сторона (установник управління) – в нашому випадку Посадова особа – передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона (управитель) зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або визначеної ним особи (вигодонабувача).
Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно (довірчою власністю є особлива форма договірних майнових відносин, яка регулює розпорядження платежами за іпотечними активами, переданими установником у володіння, користування і розпорядження управителю. Управитель є довірчим власником іпотечних активів).
Також законодавство містить певні обмеження в частині передання в управління, зокрема – заборонено передавати в управління належні Посадовим особам підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї та суб’єктам підприємницької діяльності, в яких працюють члени сім’ї таких Посадових осіб.
Водночас ЗУ «Про запобігання корупції» не забороняє бути вигодонабувачем самій (саме цій) Посадовій особі.
Так, відповідно до статті 1034 Цивільного кодексу України вигоди від переданого в управління майна належать установникові управління.
Установник управління може зазначити в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).
(Детальніше про унормування відповідних майнових відносин можна дізнатись у главі 70 Цивільного кодексу України).
Отже, недосконалість норм статті 36 ЗУ «Про запобігання корупції» дозволяє Посадовим особам формально виконати вимоги частини першої та другої статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» і це жодним чином не впливає на наявність у них потенційного чи реального конфлікту інтересів.
