Політик vs менеджер: чого не вистачає у програмах кандидатів у мери?

Досвід виборів в Україні демонструє, що кандидати не завжди пам'ятають про свої обіцянки.

За результатами соціологічної групи "Рейтинг", 56% опитаних збираються обов'язково брати участь у місцевих виборах 25 жовтня. Дехто обиратиме на підставі власних симпатій, інші – за гаслами на білбордах, деякі орієнтуватимуться на впізнаваність кандидатів. Проте є частина виборців, які глибоко і з власної волі вивчають програми кандидатів. Та чи доцільно опиратися на програми як на реальний план дій? 

У чому проблема? 

Досвід виборів в Україні демонструє, що кандидати не завжди пам'ятають про свої обіцянки. Ба більше, політичні програми рідко є схожими на плани роботи менеджерів. Через децентралізацію місцева влада отримала чималі повноваження. Саме тому виборцеві було б актуально звертати увагу насамперед на кандидатів-управлінців, які зуміють вправно й ефективно розпоряджатися бюджетними ресурсами від імені громади та показувати реальні результати. 

Можна зустріти кандидатів із політичними пунктами про «боротьбу проти монополії», «олігархічні монополії», «бойові дії на Донбасі» чи «незаконну вирубку лісів». Проте як часто кандидати згадують про чіткі кроки з перших днів свого призначення? 

На практиці рівень виконуваності «політизованих» обіцянок важко чи майже неможливо відстежити, зафіксувати та проконтролювати. Вони є надто загальними та можуть досягатися дуже різними способами. Ще частина декларованих пунктів знаходиться поза межею впливу міських голів, як-от питання геополітики. Трапляються й обіцянки скасувати або ігнорувати урядові реформи, або ж виконати повноваження, яких у органів місцевого самоврядування немає. 

На противагу політичному підходу, менеджерський зорієнтований на економічний розвиток та ослаблення/усунення бар’єрів на шляху. Зокрема це стосується і питання корупції. Його невід’ємними елементами є окреслені часові рамки, визначені чіткі кроки та конкретний результат. Також фіксуються показники ефективності роботи, що визначаються заздалегідь. 

Свого часу спробу виокремити показники ефективності для голів облдержадміністрацій робив Кабінет Міністрів України. Зокрема було розроблено критерії, на які посадовці мали безпосередній вплив. Наприклад, рівень інвентаризації земель регіону державної та комунальної власності, виконання бюджетної програми, рівень надходжень податку на доходи фізичних осіб на одну особу наявного населення, рівень надходження плати за землю, вартість закупівель в електронній системі закупівель тощо. 

Частина із них актуальна і для мерів міст. А ще – зрозуміліша громадам. То як можна удосконалити програму кандидата на міського голову з урахуванням  цього підходу? 

Насамперед, зосередитися на реальних кроках, які кандидат може втілити у життя після перемоги на місцевих виборах. Ідеї для якісних змін варто шукати у периметрі прозорості. 

Невеликий приклад. Група Світового банку досліджує ефективність управління фінансовими ресурсами, зокрема, наскільки відкритою є інформація про формування бюджету. На цій основі формується кредитний рейтинг, за яким можна оцінювати перспективи співпраці з місцевою владою. Завдяки прозорості та підзвітності місцевої влади, міста часто залучають дешеві міжнародні кредити на придбання громадського транспорту. Маріуполь, який є одним з лідерів у Рейтингу прозорості 100 найбільших міст України ТІ Україна, залучив 12,5 млн євро для оновлення рухомого складу. 

Доповнивши політичні програми «менеджерськими» пунктами щодо прозорості влади, кандидат сигналізує про готовність працювати за планом і відповідати за результат або його відсутність. Ці найважливіші кроки у питанні прозорості місцевих влад уже зібрані у Кодексі прозорості місцевої влади. 

Кодекс містить 11 важливих пунктів, які можуть стати суттєвим доповненням для стратегій майбутніх мерів:  

✓ Забезпечити прозоре управління комунальними підприємствами.

✓ Створити та розвивати геоінформаційну систему (ГІС).

✓ Організувати ефективне використання земельних ресурсів.

✓ Створити прозору систему роботи з інвестиційними пропозиціями.

✓ Залучати громаду до розробки місцевої регуляторної політики.

✓ Оприлюднити актуальні дані про нерухоме комунальне майно.

✓ Реалізувати прозорі процеси підготовки та прийняття рішень на системній основі.

✓ Забезпечити реалізацію процесів з протидії корупції.

✓ Реалізувати прозорі практики роботи з інфраструктурними проєктами.

✓ Впровадити місцеву політику відкритих даних.

✓ Інформувати та звітувати про діяльність регулярно. 

Такі пункти суттєво освіжать плани роботи місцевої влади, а громадянам стане легше контролювати роботу тих, кого вони обрали. 

Кодекс прозорої влади вже підтримали десятки кандидатів у міські голови та низка політичних партій і їх осередків. З понеділка для міст почнеться нове життя і шанс щось змінити. 

Хочеться вірити, що ці нові прозорі правила гри застосують не лише згадані підписанти-кандидати, але й більшість новообраних очільників міст. Адже бути ефективним і корисним легше, коли маєш чіткий план дій і розумієш, якого результату від тебе очікують.