Сучасний стан та новели захисту прав у мережі Інтернет

На сьогоднішній день найпоширенішими категоріями спорів, що виникають у зв’язку із порушенням прав у мережі Інтернет є:

На сьогоднішній день найпоширенішими категоріями спорів, що виникають у зв’язку із порушенням прав у мережі Інтернет є:

спори у справах щодо захисту гідності та честі фізичних осіб, а також ділової репутації фізичних та юридичних осіб – через поширення недостовірної інформації;

спори у справах щодо захисту авторського права і суміжних прав, а також прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) – через порушення прав на ці об’єкти;

доменні спори – через недобросовісне використання доменних імен, які відтворюють або імітують торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне (фірмове) найменування, географічне зазначення, ім’я відомої в Україні та (або) в світі особи, назву відомого в Україні та (або) в світі твору, раніше зареєстроване доменне ім’я.

Складність вирішення зазначеної категорії спорів посилюється відсутністю нормативно-правового акта, за яким би передбачались способи та методи захисту порушених прав у мережі Інтернет.

Важливим моментом для вирішення таких спорів є визначення належного відповідача. Так, відповідно до пункту 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28 березня 2007 року № 01-8/184, пункту 12 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1, пункту 31 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 04 червня 2010 року № 5, пункту 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12 дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до вимог статей 30 та 65 ГПК та ЦПК від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер", яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет. Після здійснення заходів, пов'язаних з переделегуванням прав адміністрування, ці функції має здійснювати Об’єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" (далі – ОП "УМІЦ").

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про телекомунікації"адміністрування адресного простору мережі Інтернеті у домені UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р "Про адміністрування домену ".UA", повноваження з управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня ".UA" здійснює ОП "УМІЦ".

На практиці особа, яка вважає, що її права порушені, намагається самостійно через сервіс WHOIS дізнатися інформацію про реєстранта доменного імені (належного відповідача). Проте така інформація найчастіше буває скритою відповідно до Закону України "Про захист персональних даних". Також такі особи самостійно намагаються направляти відповідні запити до ОП "УМІЦ", при цьому у відповідь також можуть отримати інформацію, що відповідні дані є скритими реєстрантом доменного імені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

Тому, заінтересовані особи до подання позову відповідно до статей 133, 134 ЦПК звертаються до суду із заявою про забезпечення доказів, та відповідно до статей 38, 43.1 – 43.3 ГПК – із заявою про вжиття запобіжних заходів (витребування доказів). Крім того, сторона має право після подання позову відповідно до статей 133, 137 ЦПК та відповідно до статті 38 ГПК – подати клопотання про витребування доказів.

У зв’язку із великою кількістю запитів, що надходять від заінтересованих осіб стосовно надання інформації про власників сайтів, а також ухвал судів про витребування (зобов’язання надати) такої інформації в ОП "УМІЦ" на безоплатній основі, у останнього немає можливості своєчасно обробляти такі запити та ухвали.

Ще однією проблемою, яка постає у процесі судового вирішення спорів зазначеної категорії, є формування доказової бази (належних та допустимих доказів).

Так, відповідно до пункту 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12 веб-сторінки з огляду на положення частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"є електронними документами, які не можуть бути доставлені в суд; однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи (наприклад, якщо вони виступають об'єктами авторського права чи суміжних прав). Відтак з урахуванням частини першої статті 32, частини першої статті 36 та припису частини першої статті 39 ГПК суд з урахуванням конкретних обставин справи не позбавлений права провести огляд та дослідження цих доказів в місці їх знаходження з фіксацією відповідних процесуальних дій у протоколі, який повинен відповідати вимогам статті 81-1 ГПК. Аналогічна норма міститься у статті 140 ЦПК.

Як засіб доказування може бути використаний відео-, аудіозапис процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою сайта, стосовно якого є відомості використання його з порушенням авторських чи суміжних прав; такий запис, здійснений на електронному чи іншому носії (жорсткому диску комп'ютера, дискеті, диску для лазерних систем зчитування, іншому носії інформації), подається до суду із зазначенням того, коли, ким і за яких умов цей запис здійснено і може бути речовим доказом у справі. Письмовими доказами можуть бути також довідки, отримані від провайдерів і мережевих пошукових служб.

Роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно із статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року вони мають на території України доказову силу офіційних документів.

Необхідно мати на увазі також, що публічний доступ до конфіденційних даних про фізичних осіб, що містяться в записах ідентифікатора власників домену, є закритим. Тому в разі необхідності доступу до таких даних позивач вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про їх витребування відповідно до статті 38, пункту 4 статті 65 ГПК.

Також може бути використане експертне дослідження, проведене судовим експертом в межах експертної спеціальності "10.17. Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів".

Отже, найпоширенішими доказами порушення прав у мережі Інтернет є:

складання безпосередньо судом протоколу огляду доказів;

відео-, аудіозапис процесу дослідження сайта адвокатом;

довідки, отримані від провайдерів і мережевих пошукових служб;

протокол огляду веб-сторінки нотаріусом Російської Федерації;

експертне дослідження, проведене судовим експертом в межах експертної спеціальності "10.17 Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів".

Кожен з цих засобів фіксації має певні недоліки.

Проте, в напряму забезпечення доказів ймовірних порушень прав у мережі Інтернет (інцидентів) відбулись певні зрушення. 20 квітня 2016 року на Українському форумі Інтернет-діячів "іForum-2016" під час дискусійної панелі "Сучасний стан та перспективи розвитку захисту інтелектуальної власності в Інтернеті" відбулася презентація Центру компетенції.

В дискусійній панелі виступили Віце-президент Інтернет корпорації з присвоєння номерів та адрес ICANN Михайло Якушев, Директор Об’єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" (ОП "УМІЦ") Юрій Гончарук, Генеральний директор Консорціуму "Український центр підтримки номерів та адрес" Юрій Каргаполов, науковий консультант Центру компетенції, Голова Державної служби інтелектуальної власності України 2014 – 2016 років Алла Жарінова, адвокат та управляючий партнер Juscutum Артем Афян, Директор департаменту "Центр компетенції" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" НаталяРазиграєва.

Центром компетенції було презентовано систему "WEB-FIX", за допомогою якої клієнти Центру матимуть можливість отримувати докази ймовірних порушень прав інтелектуальної власності, а також поширення недостовірної інформації, у мережі Інтернет (інцидентів) у вигляді експертних висновків. Такі докази можуть бути використані при вирішенні спорів як в судовому, так і досудовому порядку.

Також, ОП "УМІЦ" уповноважило Центр компетенції на видачу довідок з відомостями про реєстрантів доменних імен або інформації про їх встановлення.

Крім того, Центром компетенції до 20 травня 2016 року ведеться формування ініціативної групи з розробки проекту Порядку розв’язання доменних спорів. Відповідно до цього Порядку Центр компетенції здійснюватиме підготовку відповідних експертних висновків щодо наявності або відсутності порушення прав, в тому числі інтелектуальної власності, які зможуть використовуватись як при досудовому вирішенні доменних спорів, так і при розгляді справ судами.

Така ініціативна група буде створена на засадах мультістейкхолдеризму – багатостороннього партнерства всіх зацікавлених сторін, а саме: представників державних органів, підприємств, інститутів громадянського суспільства, юридичних компаній, юристів, патентних повірених та адвокатів, діяльність яких пов’язана зі сферою доменних імен та інтелектуальної власності.

Отже, на сьогоднішній день в Україні є певні зрушення у захисті прав у мережі Інтернет.