Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"?

Наша країна поступово відкриває для світу новий експортний потенціал — суперфуди, що можуть стати прибутковою нішею поруч із традиційними зерновими

Світ давно «захворів» на суперфуди. Кіноа, асаї, чіа чи куркума стали символами нового способу життя, у якому тарілка — це вже не просто про ситість, а про енергію, імунітет і довголіття. Проте в цьому списку «їжі майбутнього» дедалі частіше з’являється слово Ukraine.

Чому саме зараз?

Повномасштабна війна змусила країну шукати нові моделі економіки. Якщо агроекспорт раніше асоціювався із зерновими чи соняшниковою олією, то сьогодні бізнес говорить і про інший сегмент — нішеві культури, які формують глобальний тренд на здорове харчування.

Показово, що навіть у воєнний час українські фермери розширюють посіви амаранту, нуту, конопель і ягід. Це не лише спроба вижити, а й ставка на майбутнє — світовий ринок суперфудів зростає щороку на 6–8%, і до 2030-го може перевищити $250-280 млрд.

Амарант: безглютеновий «скарб» з українських чорноземів

Амарант у світі називають «зерном богів». Він багатий на білок, залізо й магній, а ще — абсолютно безглютеновий. В Україні його почали вирощувати на промислових масштабах близько десяти років тому, і сьогодні вітчизняні компанії вже експортують борошно, крупу та олію.

У 2024–2025 роках відбулося різке зростання: внутрішня переробка насіння може збільшитися на 50–100 %, а закупівельна ціна піднялася з 25 до 30 грн за кілограм. У деяких господарствах амарант сіється вже на сотні гектарів, що для нішевої культури виглядає рекордом. Він витримує посуху, не потребує надмірної хімії й показує стабільний врожай навіть на складних ґрунтах. Тобто може стати нашим «новим соняшником», але з доданою вартістю.

Коноплі: від стереотипів до високотехнологічного продукту

Коноплі — культура, яка в Україні десятиліттями залишалася під тінню стереотипів. Але зараз усе змінилося: технічні сорти, дозволені законом, відкрили шлях до виробництва насіння, олії, протеїнових порошків.

Сьогодні під технічними коноплями в Україні — лише 1,5–3 тис. га, тоді як  десятиліття тому їх площі сягали 120 тис. га. Проте рентабельність культури вражає: від 30 до 180% при вирощуванні залежно від типу (волокно, зерно). Економісти підраховують: якби вдалося повернутися хоча б до частини колишніх масштабів, держава щороку могла б отримувати десятки мільйонів доларів податків тільки з насіння та соломи.

У світі попит на hemp-protein стрімко зростає — його використовують у спортивному харчуванні та vegan-продуктах. Українські виробники вже мають сертифікати ЄС, що дозволяють виходити на полиці супермаркетів від Берліна до Амстердама.

Ягідні культури: від нішевого фермерства до міжнародного бренду

Лохина, журавлина, чорниця — це вже давно не «дачні ягоди», а повноцінний експортний продукт. Україна входить до найбільш швидкозростаючих постачальників лохини до Європи. А ще активно розвиває технології заморожування, сублімації та виробництва концентратів.

У світі «berry boom» лише набирає обертів: споживачі шукають антиоксиданти й натуральні вітаміни. Для України це шанс стати «ягідною столицею Європи».

Нут і кіноа: українська альтернатива «східним історіям»

Нут традиційно вирощувався у Середземномор’ї, але останніми роками успішно адаптувався до українського клімату. Попит зростає не тільки в ЄС, а й у країнах Близького Сходу, які розглядають Україну як стабільного партнера.

Кіноа — менш звична культура, проте кілька агрокомпаній уже роблять перші експерименти. І попри конкуренцію з Південною Америкою, саме «європейський слід» може стати перевагою української продукції на ринку ЄС.

Чи стане Україна експортером «здорової їжі»?

Нині споживач купує історію: про чисту землю, чесне виробництво, фермерську спільноту, яка навіть під час війни не здалася.

Тому майбутнє — за коопераціями та продуктовими стартапами. Наприклад, українські виробники вже експериментують із суперфуд-батончиками, функціональними напоями та vegan-десертами. І це саме той сегмент, де Україна може стати конкурентною.

Світовий попит на суперфуди є. Українські землі та компетенції теж. Бракує лише системної державної підтримки, маркетингових стратегій та інвестицій у переробку.

Але навіть у теперішніх умовах українські суперфуди вже потрапляють на полиці європейських магазинів. І кожна упаковка амарантового борошна чи баночка ягідного джему з позначкою «Made in Ukraine» — це не просто експорт. Це культурний код: країна, яка бореться, може одночасно дарувати світові їжу здоров’я.

Бо головна сила суперфудів — не тільки в антиоксидантах чи білку, а в історії про стійкість і відновлення. І тут Україна має унікальний голос.