Вистава "Поромник" поєднує сімейну драму та політичний трилер, досліджуючи вибір між минулим і майбутнім через ірландські історичні рани.
Якщо трохи підняти голову, проходячи повз Національний театр ім. Лесі Українки, то можна помітити афішу, яка привертає увагу: “Поромник” — вистава 18+, яка не залишає байдужим. Це постановка з ірландським корінням, англійським оком і, головне - українською емпатією.
Прем'єра “Поромника” — вистави, яка злетіла з лондонських підмостків прямо на Бродвей, а тепер розбурхує Київ. Якщо коротко проспойлерити, то це епічне поєднання сімейної драми, політичного трилера та емоцій - з живим малюком на сцені.
Головна інтрига? На сцену повернувся сам Станіслав Боклан. Але про все по порядку.
Дія розгортається у сільській Ірландії, де колишній боєць ІРА Квін Карні (неймовірний Олександр Кобзар) намагається залишити за плечима буремне минуле. Хто підзабув, то Ірландська республіканська армія (ІРА) — воєнізований рух, який вписав себе в історію ХХ століття, борючись за незалежність Ірландії. Все почалося у 1917 році, коли ІРА стала рушійною силою війни за незалежність. Після англо-ірландського договору 1921 року Ірландія отримала незалежність, але не повну — Північна Ірландія залишилась під владою Великої Британії. ІРА не припинила боротьби: теракти, міська герилья, безліч жертв і тривала війна за об’єднання острова — все це стало основою для періоду, відомого як Смута. І саме ці історичні рани лежать в основі п’єси “Поромник” Джеза Баттерворта, на хвилиночку - англійця, який відштовхнувся від реальної історії своєї дружини. Це саме ії дядько був убитий ІРА в січні 1981 року.
Режисер Кирило Кашліков не просто показує сцену — він відкриває вікно у світ Карні. І тут немає жодного фальшу. Отже, Квін Карні має велику родину, живе спокійним життям, працює на фермі й готується до збору врожаю разом із великою родиною. Урожаю, на хвилиночку, на експорт до Польщі. Ніщо не нагадує?
Але тінь минулого, у вигляді знайденого у болоті тіла його брата, стукає у двері Карні.
Режисер Кирило Кашліков не просто показує сцену — він відкриває вікно у світ Карні. І тут немає жодного фальшу: Але це не детектив чи сімейна драма. Точніше, частково, так. Насправді це історія про вибір: зрадити минуле чи ризикнути майбутнім. Родина, обов’язок, любов, війна — лінії, що переплітаються у цьому домі, як і наше сьогодення.
Сцена - дім. Напівзруйнований дах, що світло ледь проникає у простір. З одного боку, метафора внутрішньої стійкості, намагання зберегти родинне зерно. З іншого - ті самі українські будинки, які ми бачимо у новинах після чергових атак.
Олександр Кобзар у ролі Квіна — образ стійкості, стриманості. Його боротьба між бажанням захистити сім’ю та тиском минулого відчувається у кожному русі, у кожній репліці.
Станіслав Боклан у ролі Малдуна - врівноважено диявольський. Його герой — не просто антагоніст, а ходяча метафора зла, яке може бути одночасно ніжним і смертоносним. І його погляд не так просто "зчитати": чи справді зло — це завжди зовнішня сила, чи воно може народитися всередині нас. І ось тут постає питання: що важливіше — боротися за ідею, яка коштує життя, чи знайти спосіб вижити, прийнявши кривавий компроміс?
Сентиментальна сцена - немовля на руках Малдуна, викликає дисонанс: трепетні та небезпечні відчуття. Ніби сам диявол торкається чистої душі, готуючись її спокусити. Ця емоційно насичена сцена ніби запитує нас: а чи можемо ми втримати невинність, живучи у світі зла.
А самого поромника, як персонажа, у виставі немає. Фізично немає. Але він існує на умовно-свідомому рівні. Його маршрут і мета відома всім - провідник душ у потойбіччя.
"Поромник" — це більше, ніж вистава. Це чотири години саги, що моментами можуть тригернути болем, радістю, страхами. І навіть якщо ви не знаєте багато про Ірландію та її історію, ця драма знайде шлях до вашого серця. Бо тут мова не лише про ІРА чи боротьбу за незалежність. Це історія про кожного з нас, хто коли-небудь намагався примирити минуле з теперішнім. Наприклад, окрім дилеми "родина чи обов’язок", у центрі історії постає ще одна глибока боротьба: правосуддя і справедливість проти людської гідності. І хоча це розповідь про ірландську родину, її теми та конфлікти болісно знайомі й українським реаліям. А питання помсти і продовження боротьби фокусується крізь сімейну драму.
Коли у 2017 р. у Лондонському Royal Court Theatre вийшла прем’єра п’єси Джеза Баттерворта, то потім був шалений успіх на Бродвеї. А далі - багато нагород. У Великій Британії “Поромник” здобув премію Лоуренса Олів’є як найкраща п’єса; «Оскар», премія «Тоні» у США, знову за найкращу п’єсу. Отже, тепер маємо українізованого "Поромника", на який квитки розлітаються миттєво.
