Зустрінемося в суді

Оскільки реакція Генеральної прокуратури на рішення КСУ у справі про правову допомогу на нашу думку не відповідає вимогам закону, вирішили звернутися до суду. Нижче публікую текст позовної заяви. Сподіваюся, наш приклад наслідуватиметься. Про хід процес

Оскільки реакція Генеральної прокуратури на рішення КСУ у справі про правову допомогу на нашу думку не відповідає вимогам закону, вирішили звернутися до суду. Нижче публікую текст позовної заяви. Сподіваюся, наш приклад наслідуватиметься.

Про хід процесу буду інформувати.

Окружний адміністративний

суд м. Києва

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6

Позивач:

Головань Ігор Володимирович,

...........................

Відповідач:

Генеральна прокуратура України,

м. Київ -11, 01601,

вул. Різницька, 13/15

номер засобу зв'язку: 044 200 78 22

Позовна заява

30 вересня 2009 року Конституційним Судом України було прийняте рішення у справі за зверненням Голованя І.В. щодо тлумачення статті 59 Конституції України. Згідно із ст. 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.

Конституційний Суд прийняв до розгляду конституційне звершення щодо тлумачення ст. 59 Конституції України, а також вирішив, що положення ч.1 ст. 59 Конституції України "кожен має право на правову допомогу" слід розуміти як гарантовану державою можливість будь-якої особи незалежно від характеру його правовідносин з державними органами, органами місцевої самоврядності, об'єднаннями громадян, юридичними і фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу по юридичних питаннях в об'ємі і формах, які йому потрібні. Факт прийняття рішення говорить про те, що Конституційний Суд України визнав наявність неоднозначного застосування ст. 59 Конституції України.

13 жовтня 2009 року Позивач звернувся з листом (копія додається) N212/104 до Генеральної прокуратури України з проханням провести перевірку додержання законодавства та правильного застосування положень ст. 59 Конституції України під час допиту свідків чи відібрання пояснень (опитування) у інших осіб органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство в період з 28 червня 1996 року по цей час.

Позивачу надійшла відповідь N06/2-4483-05 від 20 листопада 2009 року, у якій зазначається, що питання участі адвокатів при проведенні допитів свідків у кримінальному процесі чітко не було врегульовано чинним кримінально-процесуальним законодавством, що ставало причиною відмови органів слідства в можливості надання їм правової допомоги адвокатом саме при проведенні слідчої дії.

Отже, факти відмови у наданні правової допомоги свідкам та іншим особам визнані також і Генеральною прокуратурою України. Генеральна прокуратура визнала існування цих фактів, тим не менш, відмовила у проведенні перевірки, оскільки нібито немає підстав для її ініціювання. Наведене, вочевидь, суперечить чинному законодавству.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" "Прокурорський нагляд за додержанням і правильнім застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами".

У ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що "діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, а саме закріплених Конституцією України незалежності республіки...". Також ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" встановлено функції прокуратури, серед яких зазначені такі:

• нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

• нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до п. 6 Наказу Генеральної Прокуратури N3гн від 19 вересня 2005 року "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів" Прокуратура повинна "організовувати та здійснювати наглядову діяльність з урахуванням стану законності, поширеності правопорушень та соціально-економічних проблем регіону. Перевірки проводити за заявами та іншими повідомленнями...". Згідно із п. 11 Наказу N3гн від 19 вересня 2005 року прокуратурі наказано "Виключити випадки неякісної підготовки документів прокурорського реагування, їх внесення без проведення перевірок, на підставі лише статистичних даних і матеріалів, одержаних від органів державної влади та органів місцевого самоврядування".

Отже, вбачається, що перевірка додержання та правильного застосування положень Конституції України органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, у даному випадку прямо передбачена Законом України "Про прокуратуру". Крім того, у листі N06/2-4483-05 від 20 листопада 2009 року Відповідач підтверджує факти порушення права на правову допомогу.

Відмова Генеральної прокуратури України у проведенні перевірки є фактично відмовою від здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Отримавши належним чином оформлений запит, прокуратура мала здійснити перевірку додержання законодавства та правильного застосування положень ст. 59 Конституції України. Вважаємо, що така бездіяльність прокуратури є незаконною і стосується інтересів необмеженого кола осіб, оскільки відмова прокуратури від здійснення своєї функції з нагляду стає причиною порушення прав не тільки Позивача, а й будь-якої особи, що звертається до органів прокуратури із просьбою, що стосується нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

Крім того, бездіяльність прокуратури порушує права тих осіб, що не отримали правової допомоги відповідно до приписів ст. 59 Конституції України.

Таким чином, вважаємо, що викладені нижче позовні вимоги мають бути розглянути судом за місцезнаходженням Відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України "Адміністративний позов може містити вимоги про: зобов'язання відповідача – суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії";

На підставі викладеного вище, Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", керуючись статтями 105, 106 КАС України,

Просимо:

1) визнати незаконною та протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, а саме відмову у проведенні перевірки додержання законодавства та правильного застосування положень ст. 59 Конституції України під час допиту свідків чи відібрання пояснень (опитування) у інших осіб у період із 28 червня 1996 року по цей час органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

2) зобов'язати Генеральну прокуратуру вчинити певні дії, а саме такі: провести перевірку додержання та правильного застосування положень ст. 59 Конституції України органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, під час допиту свідків чи відібрання пояснень (опитування) у інших осіб у період з 28 червня 1996 року по цей час;

3) зобов'язати Генеральну прокуратуру України повідомити Голованя І. В. про результати перевірки;

4) судові витрати покласти на Відповідача.

Додатки:

...............

7 грудня 2009 року І. В. Головань