Ідея створення своєї профспілки вже досить давно та жваво обговорювалась адвокатською спільнотою у соціальних мережах та на зустрічах. І якщо на початку адвокати з гумором пропонували об’єднуватись щодо спільних вподобань та хобі, то згодом, у розпал протистояння в адвокатурі, прийшло розуміння більш серйозних речей.
Йшли довгі обговорення щодо дієвості такого інституту, щодо того, хто саме має стати ініціатором створення профспілки. Хто має напрацювати статутні документи і про що?
І в день проведення Конференції адвокатів міста Києва у 2016 році профспілка нарешті народилась. На неї покладали досить великі сподівання – спілка мала стати запобіжником порушень прав адвокатів з боку НААУ/РАУ та центром новацій, маючи статус всеукраїнської.
Але не встигла профспілка зарекомендувати себе добрими справами, як гучно заявила скандалами. Класику гри не можна перебороти, адже - ідея використання профспілок проти її членів не є новою. Мій улюблений письменник Теодор Драйзер чудово описав використання профспілок нечистими на руку бізнесменами на свою користь: важливим елементом їх бізнесу стали профспілки, профлідери яких були повністю керовані. Чудовий бізнес-план!
І все ж повернувшись до ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ, зазначу, що перші непорозуміння почали відбуватись ще задовго до рейдерського захоплення. Коли у порушення ст. 33 профільного Закону розгляд дисциплінарного провадження стосовно адвокатів Інни Рафальської та Ігоря Іванова відбувався не за її робочим місцем у місті Києві, а у місті Рівному, я звернулась до голови Профспілки із проханням відреагувати. Адже Інна Рафальська була одним з її першим членів. Крім того, у затвердженій редакції Статуту Профспілки зазначено:
а) «Метою діяльності Профспілки є представництво та захист професійних, трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових органах та органах адвокатського самоуправління...».
Як згодом з’ясувалось, Правління прийняло рішення з цього питання ще у грудні 2017 року, однак голова Профспілки без жодних пояснень станом на момент розгляду дисциплінарного провадження щодо Інни Рафальської та Ігоря Іванова, що відбулось 25.01.2018 року, це рішення так і не підписала. Такі дії чітко йдуть врозріз із статутними цілями Профспілки, де остання покликана:
«...м) здійснювати захист законних прав та інтересів членів Профспілки, зокрема у кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури та Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури;...». І це вже не кажучи про явне невиконання головою Профспілки рішення виборного органу. Мабуть – це просто лірика і хтось щось не так зрозумів?
Однак, потім події почали розгортатись досить швидко. За словами членів виборних органів Профспілки, вони неодноразово запрошували голову Профспілки на засідання, проте – марно! 27 лютого 2018 року Голова ревкомісії профспілки звернувся листом до голови Профспілки Корінної Н. з проханням надати для перевірки фінансові документи. Процедура такою перевірки є плановою та передбаченою Статутом. Відповіді й документів щодо розпорядження коштами звісно ніхто не отримав. А 6 березня 2018 року вже Правління звернулось до Голови профспілки із аналогічним проханням. Проте, гра у хованки продовжувалась – «Знайди мене, якщо зможеш!».
Вичерпавши усі можливі й неможливі способи достукатись до Голови профспілки, Правління склало Резолюцію щодо бездіяльності Голови профспілки. Прикро, що така бездіяльність мала наслідком в тому числі і відсутність діалогу із Урядом, Мінюстом та Федерацією профспілок України. Але ж профспілка мала працювати! Адвокати з регіонів просили розпочати більш активну роботу, проте – голова профспілки самоусунулась від виконання своїх обов’язків. Без жодних причин, без жодних пояснень.
Остаточно поставити крапку у цій дивній справі був вимушений Позачерговий з’їзд, проведений 17 березня 2018 року, який виніс на жаль невтішне рішення щодо ліквідації (саморозпуску) Всеукраїнської професійної спілки адвокатів України. Виходу не було – профспілка на сьогодні не підтвердила свій статус всеукраїнської, регіональним профспілковим організаціям набридло шукати діалог із головою Профспілки. Крім того, усі адвокати є практикуючими, справи клієнтів мають пріоритетне значення, а тому – витрачати час на боротьбу ще й у Профспілці адвокати не мали особливого бажання.
В чому ж полягала причина? А ні члени Профспілки, а ні Правління не могли знайти логічної відповіді. Пояснення з’явилось нещодавно – без рішення Правління, без належної процедури скликання позачергового З’їзду, з повним ігноруванням положень Статуту профспілки, Корінна Н. самостійно провела квазі-З’їзд в найкращих рейдерських традиціях, власною волею обравши новий склад Правління та Ревізійної комісії. Отже:
Порушено п. 4.17. Статуту «Рішення про дату скликання та порядок денний оголошується не пізніше ніж:…за 1 (один) місяць до З’їзду».
Порушено п. 4.16 Статуту: «Голова Профспілки, його заступник, Голови організацій Профспілки є делегатами відповідних З’їздів за посадою.»
Порушено п.4.24 Статуту: «…вважаються правомочними…З’їзди – за участі не менше двох третин делегатів».
Порушено п. 7.2 Статуту: «Позачерговий З’їзд Профспілки скликається ПравліннямПрофспілки за його ініціативою або на вимогу не менш як третини обласних організацій Профспілки за рішеннями їх виборних органів. Рішення ПравлінняПрофспілки про скликання й порядок денний позачергового З’їзду оголошується не пізніш як за 1 (один) місяць до його відкриття».
Порушено п.7.7. Статуту: «Повноваження ПравлінняПрофспілки: …3) приймає рішення про скликання З’їзду Профспілки, затверджує дату його проведення, проект Порядку денного, попередньо розглядає документи, що виносяться на розгляд З’їзду;».
Як на мене, - знаючи про рішення щодо ліквідації Профспілки, прийняте законним З’їздом, отримавши повноваження ліквідатора Профспілки та не виконавши його, Корінна Н. цинічно порушила права сотні адвокатів, які створювали Профспілку. Якщо голова Профспілки не вірить в ідеї діяльності такої Профспілки та діє всупереч її членам, як порядна людина вона мала просто скласти свої повноваження. Не можна нав’язувати своє бачення іншим, тим паче, якщо таке бачення одиничне. Натомість, ми отримали браваду у соцмережі, де адвокатів поставили перед фактом про обрання невідомо яким чином нового складу Правління Профспілки.
Пояснення усіх цих дій може виявитись банально простим. В народі кажуть, - люди втрачають сумління за метал. Звісно, я не буду це стверджувати, лише припущу, бо життя таке непередбачуване. Але у чому я твердо впевнена – не можна зраджувати інтереси своїх колег по професії. Це неетично та аморально! Адже життя, це велика гра, але гра за певними правилами. І тому, хай кожен з нас вирішує для себе, в чому в даній ситуації полягає істина та за якими правилами він буде грати, адже окрім втрачених внесків, можна мати «втрачену надію».
