Питання мови для людини і для держави. Психоаналітичній погляд

Я хочу торкнутися важливих і наразі болючих питань – смислу мови в контексті життя окремої людини і цілої держави, хочу висвітлити глибинне її значення і цінність.

Поясню спочатку, до чого тут психоаналіз і чому я, як психоаналітик, беру на себе таку відповідальність. Психоаналіз – це одна з різновидностей психотерапій, яка безпосередньо контактує з мовою,  talking cure – лікування розмовою. Психоаналітичний кабінет – це простір, в якому вивчається, досліджується і аналізується саме мова клієнта. Для того, щоб зрозуміти, чому можливо зцілення завдяки розмові, потрібно відповісти на питання, що є мова для людини, яку роль вона відіграє в формуванні особистісної історії. Жак Лакан, засновник сучасного структурного психоаналізу, стверджував, що наше несвідоме структуроване і функціонує як мова. Мова – це набір символів, знаків,  кодів, в яких присутній не тільки явний, свідомий зміст, а і зашифровані несвідомі послання. Аналізуючи мову, психоаналітик відшукує саме ті смисли, які  приховані від свідомості, про які людина не знає, але які проте  впливають на її світосприйняття,  погляди, переконання, почуття, стан і , як наслідок, життя вцілому. Таким чином, в процесі терапії відбувається усвідомленність, привласнення нових смислів, переструктурування досвіду і переписування особистісної історії.  

Слово – це складна одиниця, яка на поверхні виглядає у вигляді знаку, а в глибині душі має смислове відображення, почуття, спогад, ідею. Слово – це дуже потужній інструмент, яким можна вбити а можна зцілити людину. Ця система знаків, це символічне поле формується з моменту народження дитини. Вона народжується в мову, мов в колиску. В довербальному періоді це мова відчуттів, які дитина отримує від мами та близького оточення, пізніше кожне почуття - радість, щастя, любов, тривога, біль, злість, відчай – закріплюються за певним знаком-словом і в цій зв’язці супроводжують людину на протязі життя. Отже, можна стверджувати, що мова, як суб’єктивний набор символів, - народжує, формує і структурує  людину як особистість. Вона відображує її самоїдентичність і унікальність.

По аналогії з смислом мови в контексті життя людини, хочу проаналізувати значення мови для держави. Кожна держава так само, як і людина, має ті ж самі етапи народження, формування, періоди дорослішання та становлення. В цьому смислі мова для всіх цих процесів виконує такі самі функції – формування, структурування, ідентифікування.  Мова для держави — це  духовний спадок, це той набір символів, який передає з покоління в покоління свою мудрість, славу, культуру і традиції.  В кожному слові закодована частина історії, через яку народ усвідомлює себе як творчу силу. Кожне слово - це могутній засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Кожне слово - це невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село чи місто, про весь свій край. Віками український народ творив це багатство, відкладаючи до скарбниці найдорогоцінніші перлини думок та почуттів, радості, любові, смутку та жалю. Мова є найважливішим, найбагатшим і найміцнішим зв'язком, що з'єднує через покоління минуле з сучасним в одне велике історично живе ціле.

На мою особисту думку, українська мова повинна мати єдиний державний статус. Це не означає, що кожна людина особисто раптом має стати україномовною, це і не є можливим. Більшість населення народилися в колиску російської мови чи суржику чи різних діалектів і це нереально швидко перелаштуватися і змінити свій символічний код. До того ж, це вибір кожної окремої людини. Мій особистий вибір – згадувати, вивчати і вдосконалювати українську мову, для мене це має величезне значення для самоідентифікації та відчуття належності до українського суспільства і держави Україна. Це особисте і дуже інтимне питання, яке кожна людина вправі вирішувати для себе сама, але Україна, як держава і суб’єкт у відносинах на світовій арені має бути твердою в своїй позиції щодо державної мови. 

Олесь Гончар сказав : «Мова народу - це найбільший національний скарб, і ми всі маємо його оберігати, в тому числі й авторитетними державними заходами…»
Якщо ми наразі не скористаємося цим потужнім інструментом для сепарації та індивідуації, збереження цілісності і суверенності України, то є загроза, що хтось їнший, використовуючи свій інструмент – свою мову – зробить це за нас в своїх інтересах.

Пишаймося рідною мовою! Шануймося.