Що буде, якщо аварійна баржа перекриє судновий хід на Дніпрі

Сьогодні 400-метровий контейнеровоз Ever Given, який заблокував Суецький канал, зняли з мілини. З 24-го березня він блокував трафік товарів, вартістю 9,6 мільярдів доларів щодня.

В Україні ж, нагадаю, майже рік намагалися вирішити проблему з Delfi на пляжі Одеси. І хоча міністр інфраструктури обіцяв особисто президенту підняти Delfi влітку минулого року, а не восени, відповідальності за запізнення він не поніс.  

Світова ж економіка не могла дозволити такого повільного темпу, тому з Ever Given все відбулося більш-менш швидко. Та для України приклад цього контейнеровоза має стати стимулом для вирішення нагальної проблеми, яка існує в нас на річках.

Бо що б ми робили, якби у наших внутрішніх водах сталася би подібна катастрофа і умовно якась баржа перекрила б судновий хід на Дніпровському каскаді чи ділянці неподалік Каховки?

Проблема в тому, що в Україні не існує органу чи підприємства, яке б відповідало за порятунок суден на річках. Так само немає відповідального за рятувальні операції поза межами акваторії порту. 

Державна служба морського та річкового транспорту, відповідно до чинного законодавства, лише розробляє профілактичні заходи щодо запобігання аварійних ситуацій, а також аналізує причини та може брати участь у розслідуванні аварій. 

Тому, якщо баржа чи судно потоне на судновому ходу, перекинеться, заблокує його чи пошкодить стулки шлюзу, то проводити рятувальну операцію чи ремонт в Україні взагалі ніхто не зобов’язаний. У нас не існує відповідного механізму. Зрозуміло, що це будуть проблеми судновласника, місцевої влади, потім, як зазвичай, дійде аж до центральної. І звісно ж, ніхто не захоче швидко брати на себе відповідальність за щось самостійно. Почнеться звичайне перекидання проблеми, а страждатимуть експортери.

Випадок з Ever Given -  це можливість для нас не просто спостерігати за ситуацією і сміятися з "мемів", але й спрогнозувати можливі ризики для себе. 

Нам необхідно чітко визначити орган та державну організацію, яка буде відповідати за порятунок суден на річках. Ми повинні прописати відповідний механізм фінансування у випадку аварійної ситуації з судном, його порятунку, ремонту суднового каналу тощо. 

Бо подібна аварія на річці Дніпро може заблокувати весь експорт по ній. Залізниця ж впоратися з обсягами вантажів, які зараз курсують річками, не зможе. І така аварія точно стала б величезною проблемою для аграріїв, які експортують продукцію за допомогою внутрішнього водного транспорту. Частина їхнього врожаю могла б банально згнити у тимчасових сховищах, бо потужностей внутрішніх елеваторів не вистачило б для кількості продукції, що сьогодні експортується у великі порти річками. 

Натомість, в Міністерстві інфраструктури не звикли мислити глобально. Бо якби мислили, то у розпіареному законі про внутрішній водний транспорт могли б передбачити таку "дрібницю". Та навіть після Ever Given якоїсь реакції від профільного міністра щодо розрахунку наших внутрішніх ризиків ми не бачимо. Мабуть, на цьому великого піару не зробиш.