Повторний авторозподіл здійснюється за розпорядженням керівника апарату, якщо суддя відсутній більше 14 днів і така відсутність призведе до неможливості її розгляду в строки встановлені законом.
Нові правові механізми процесуального законодавства покликані забезпечити, в тому числі, розумні строки розгляду справи – одну із фундаментальних засад судочинства.
Однією із новел процесуальних кодексів в редакції від 15.12.2017 є окреме положення щодо підстави визначення нового складу суду. Так, ч. 9 ст. 32 ГПК України, ч. 7 ст. 33 ЦПК України та ч. 9 ст. 31 КАС України, які є тотожні за змістом, передбачено, що «невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом».
Рішенням Ради суддів України № 17 від 02.03.2018 відповідні законодавчі приписи було імплементовано у пп. 1 п. 19 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду. При цьому, уточнено, що 14-денний строк обчислюється в календарних днях.
Отож, є підстави стверджувати, що для здійснення повторного автоматизованого розподілу справи необхідна наявність кількох умов, а саме відсутність судді на робочому місці більше 14 календарних днів та якщо така відсутність призведе до неможливості її розгляду в строки встановлені процесуальними кодексами.
Законодавець наділив виключними повноваженнями, пов’язаними із організацією своєчасного розгляду справи, керівників апарату суду. Лише «вмотивоване розпорядження» останніх є підставою для повторного автоматизованого розподілу. Цікаво, що відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду повноваження керівника апарату щодо підпису такого розпорядження має бути передбачено його посадовими обов'язками. Щодо «вмотивованості», то очевидно, що мова йде про документальне підтвердження неможливості розгляду справи, як-от: відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, звільнення, припинення повноважень судді.
Аналіз ЄДРСР свідчить, що непоодинокими є випадки, коли до керівника апарату суду із доповідною запискою щодо наявності відповідних обставин звертається помічник судді. Окрім цього, в судових рішеннях зачасту інформування щодо причини зміни складу суду зводиться до посилання на норму закону і дату проведення нового авторозподілу. З огляду на гласність і відкритість судового процесу, вважаємо, що в ухвалах суду має бути стисло і вичерпно зазначено про причину, через яку провадження не могло бути розглянуте попередньо визначеним суддею.
Звертаємо увагу, що у випадку колегіального розгляду лише суддя-доповідач замінюється за допомогою системи автоматизованого розподілу справ. Судді-члени колегії замінюються з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату з числа резервних суддів, які визначаються щорічно зборами суддів відповідного суду (ч. 10 ст. 32 ГПК України, ч. 8 ст. 33 ЦПК України, ч. 10 ст. 31 КАС України).
Загальновідомо, що ефективність норми права може бути забезпечена виключно добросовісним правозастосуванням. Попри те, що аналізований процесуальний механізм призначення нового складу суду є значним кроком вперед у розвитку процесуального законодавства, практика свідчить про вибірковий підхід у застосуванні цієї норми права. На жаль, за аналогічних обставин – справи можуть як передаватися на новий автоматизований розподіл, так і продовжувати перебувати у провадженні судді без реального розгляду. Таким чином, за допомогою змісту аналізованого положення керівники апарату суду здатні впливати на склад суду в конкретному провадженні та тривалість його розгляду. Наведене зловживання може проявлятися як в бездіяльності щодо визначення нового складу суду у разі необхідності, так і навпаки - здійснення нового авторозподілу за відсутності для того підстав.
Як відомо, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку. З огляду на це, передання справи для повторного автоматизованого розподілу буде доцільним лише у випадку, коли відсутність судді перешкоджає розглянути справу у строки встановлені законом. Наприклад, невиправданим є призначення нового складу суду лише через факт перебування судді у відпустці чи на лікарняному, якщо це не перешкоджає провести підготовче провадження протягом 60 днів з дня відкриття провадження у справі. У такому випадку, суду необхідно призначити розгляд справи на іншу дату, адже відсутні підстави для передання її новому складу суду.
Звертаємо увагу, що порушення вимог закону в цій частині може стати підставою для перегляду судового рішення, як такого, що прийнято неповноважним судом. На сьогоднішній день не доводиться говорити про ефективність такої підстави для оскарження. Разом з тим, виявлені недоліки під час передачі справи на повторний авторозподіл можуть стати додатковим аргументом в обґрунтуванні порушення норм процесуального права. Окрім цього, порушення порядку визначення судді для розгляду справи є підставою для відводу (самовідводу) судді (п. 4 ч. 1 ст. 35 ГПК України, п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 36 КАС України).
У випадку наявності для того підстав, рекомендуємо учасникам справи самостійно ініціювати перед судом необхідність повторного автоматизованого розподілу в окремій заяві з процесуальних питань. Втім, на сьогодні, з огляду на рівень навантаження, що супроводжується кадровим дефіцитом в більшості судів України, буквальне застосування цієї норми права може призвести хіба що до формального призначення щоразу нового складу суду, що ніяк не в змозі забезпечити ефективність розгляду справи.
