Дистанційне навчання дітей і адміністративна відповідальність батьків. На чиєму боці суд?

Наша держава, як і інші країни світу, переживає досвід вимушеного дистанційного навчання в умовах пандемії.

Побутує думка, що під час дистанційного навчання відповідальність за присутність дитини на уроці покладається на сім’ю. Якщо дитина не відвідує заняття, сім’я зобов’язана допомогти їй самостійно опанувати матеріал. Вчитель відповідає за інформацію, учень – за її засвоєння, батьки – за організацію умов навчання.

У Положенні про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженому Наказом Міністерства освіти і науки України № 1115 від  08.09.2020 року визначено поняття “дистанційне навчання”. Під ним розуміється організація  освітнього процесу в умовах віддаленості один від одного його учасників та їх як правило опосередкованої взаємодії в освітньому середовищі, яке функціонує на базі сучасних освітніх, інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій.

Порядок здобуття загальної середньої освіти за інституційною формою (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна та мережева) в закладах загальної середньої освіти регламентовано Положенням про інституційну форму здобуття загальної середньої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України № 536 від 23.04.2019.

Положення визначає, що організація здобуття освіти за інституційною формою здійснюється відповідно до освітньої програми закладу освіти.

Згідно ст. 11 Закону України “Про охорону дитинства” сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ч. 1 ст.12 вказаного Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ч.3 ст. 150 Сімейного кодексу України визначає, що батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне  за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізувавши судову практику  за період з березня 2020 року по даний час можна констатувати, що за цей час у Реєстрі судових рішень є чимало постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності батька або матері за незабезпечення умов для онлайн навчання дітей.

Коротко зупинимось на деяких із них.

У справі № 717/238/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95093448) матір притягується до адміністративної відповідальності за те, що 12 січня 2021 року біля 09 години у с. Мошанець Дністровського району Чернівецької області, не забезпечила належних умов для навчання своїм малолітнім дітям, не проконтролювала онлайн-навчання та відвідування дистанційних уроків, чим порушила ст. 150 Сімейного кодексу України.

Свою провину в скоєному жінка  визнала та пояснила, що у неї зламався телефон і вона його віддала в ремонт, у зв`язку з чим діти не могли брати участь у дистанційному навчанні. На даний час телефон відремонтували, діти відвідують дистанційне навчання та роблять уроки.

Суд  Кельменецького районного суду Чернівецької області розглянув справу  і вирішив провадження у справі слід закрити за відсутністю в діях жінки події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

У справі № 739/1399/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93494041) громадянка в період часу з 15 жовтня 2020 року по 03 грудня 2020 року ухилялась від виконання батьківських обов`язків, а саме не забезпечила необхідних умов навчання свого сина, внаслідок чого він не відвідував дистанційне навчання із невідомих причин.

У судовому засіданні жінка пояснила, що вона дійсно не приділяла належної уваги навчанню свого сина, а саме його участі у дистанційному навчанні за допомогою технічних засобів, оскільки під час карантину певний час знаходився у бабусі, при цьому її син належним чином виконував домашні завдання, які надсилав вчителям засобами електронного зв`язку.

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області звільнив матір від адміністративної відповідальності за частиною першою ст.184 КУпАП обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі вирішив  закрити.

У справі № 296/14/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95530526) судом встановлено, що матір  неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки по вихованню двох неповнолітніх дітей ,  які в період з 16.11.2020 р. по 30.11.2020 р. без поважної причини були відсутні на навчанні в ЗОШ № 30 м. Житомира.

Своїми діями жінка  вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Матір свою вину не визнала та пояснила, що в листопаді 2020 р. у зв`язку із карантином у дітей було дистанційне навчання, тому вони не відвідували школу. На початку дистанційного навчання у них не було технічної можливості навчатися таким чином, в подальшому придбали комп`ютер та почали навчатися дистанційно через програму «ZOOM». 

Суд постановив визнати матір винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

У справі № 537/136/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95444228) суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності матері.

Матір обґрунтувала неналежне виконання сином домашніх завдань під час дистанційного навчання тим, що вона не має матеріальної можливості придбати комп`ютер, оскільки вона одинока мати двох малолітніх дітей, аліментів не отримує, працює вихователем у дитячому садочку, де отримує мінімальну заробітну плату. При цьому в м. Кременчук не має власного житла, змушені платити за оренду квартири. Не проживають за місцем реєстрації в с. Опрішки Глобинського району, оскільки там немає роботи.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно жінки за ч.1 ст.184КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У справі 682/409/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95393709) судом встановлено, що батько  має на утриманні троє неповнолітніх дітей.

Він ухиляється від обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо створення належних умов для виховання своїх дітей: оскільки діти без поважної причини пропустили навчальні заняття:  1 семестр 31 день - 189 занять з 14.01.21 по 22.01.21 (дистанційне навчання) з 29.01.21 по 05.02.2021 р. – першою дитиною; 1 семестр 14 днів - 70 занять, ІІ семестр з 14.01.21 по 22.01.21 (дистанційне навчання) з 09.01.21 по 05.02.2021 р. – другою дитиною, чим порушив п. 13 постанови КМУ "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів" від 13.09.2017 року №684.

Батько  вину визнав, але пояснив, що не було коштів на придбання інтернету, тому не міг забезпечити онлайн навчання дітей.

Славутським міськрайонним судом Хмельницької області постановлено визнати батька винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді шістдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1105 грн.

У підсумку зазначу, що згідно ст. 19 Закону України “Про охорону дитинства” держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України. Однак, поки що практика карантинного дистанційного навчання виявила проблему забезпечення технічними засобами та доступом до інтернету дітей із малозабезпечених сімей, через що їхні батьки наразі притягуються до адміністративної відповідальності…