Вірусолог клініки Шаріте - про коронавірус. Випуск 2

Чому варто носити маски в громадських місцях? Як протікає захворювання у дітей та яку роль вони відіграють в поширенні вірусу? Чи обов’язково інфікуються люди, що проживають поруч з хворим?

Пропонуємо Вашій увазі роздуми щодо цих та інших питань від професора Крістіана Дростена – керівника Інституту вірусології берлінської клініки Шаріте. Він не тільки був на чолі команди, що розробила перший в світі тест на коронавірус, але й став одним з найпопулярніших в Німеччині коментаторів теми нового коронавірусу й консультантом для німецького уряду.

Інформація нижче – адаптований переклад подкасту від німецького мовника NDR. Інші переклади Ви можете знайти тут.

***

NDR: На вулицях міст стає все менше людей, однак навіть ця обставина не робить питання безпечної відстані й тривалості контакту менш актуальними. Скажімо, багато людей зараз стурбовані тим, що навіть під час пробіжки в лісі вони зустрічають інших бігунів, – і ті пробігають доволі близько. Отож, чи є обґрунтованим припущення, що тривалість й інтенсивність контакту відіграють важливу роль?

Крістіан Дростен: Зараз дуже важко сказати про це щось дійсно обґрунтоване. Однак, в закритому приміщенні є більший ризик заразитися (виходячи з того, що на вулиці повітря більш «розбавлене» й майже завжди є хоча б легкий вітерець).

NDR: Інше питання – «Чи необхідно носити маску на вулиці?» – теж викликає дискусії в суспільстві. З одного боку, підвищення попиту на маски провокує їх дефіцит – і навіть лікарні відчувають проблеми із забезпеченням. З іншого боку, багато людей хочуть робити хоча б щось– наприклад, шити маски самостійно. Тож чи дійсно всім слід носити маски, передусім щоб захистити інших?

Крістіан Дростен: Щодо нестачі масок, то варто розуміти, що це реальність як для Німеччини, так і для всієї Європи. В такій ситуації варто не допустити, щоб підвищений попит змусив ціни злетіти.

Щодо носіння маски на вулиці, то тут у людей є два види мотивації. Перший – самозахист, тобто «я ношу маску, щоб не захворіти». Другий – захист оточуючих, тобто «я ношу маску, щоб не заразити інших».

Щодо другого аргументу, то його можна легко обґрунтувати – маска попереджує механічне розповсюдження великих крапель, що виділяються при чханні. Для досягнення такого ефекту цілком підійдуть саморобні маски, ба більше – саморобні маски допоможуть не створювати ажіотаж навколо сертифікованих медичних масок, що значно більш необхідні в лікарнях, ніж на пробіжках. Щодо першого аргументу – все не так просто, адже мікрочастинки можуть потрапляти до вас навіть коли ви в масці, збоку, а отже з точки зору захисту цей спосіб не є таким ефективним.

Однак є ще один аргумент, який потребує уваги. Вчені вважають, що здатність заражати при коронавірусному захворюванні з’являється вже за день до початку симптомів. Отже ви можете навіть не підозрювати, що хворі, але при цьому вийти на вулицю й інфікувати інших. Носіння маски в цьому випадку – це жест ввічливості та небайдужості. Ви, як свідома людина, не йдете в супермаркет із симптомами, але визнаєте, що насправді не знаєте, хворі ви чи ні, й розумієте, що хоч зараз і не маєте симптомів, однак вони можуть з’явитися вже завтра. Окрім того, маска створює своєрідне нагадування про необхідність дотримуватися й інших правил – зокрема, не чіпати обличчя руками. Однак, важливо розуміти, що маска не має створювати хибного відчуття абсолютної безпеки.

NDR: Слухачі періодично запитують, чи є можливість повторного використання маски, після стерилізації абощо?

Крістіан Дростен: Звісно. Наприклад, багато видів тканин витримують нагрівання в духовці до 70 градусів, а цього досить для того, щоб вірус загинув. Окрім того, можна мати декілька багаторазових масок і почергово їх прати – навіть температура води в 60 градусів буде достатньою.

NDR: Перейдемо до іншого питання: чи дійсно є правдивим той факт, що діти менше хворіють? Побутує думка, що вони можуть бути безсимптомними носіями вірусу, хоч і загалом не схильні до захворювання?

Крістіан Дростен: Думаю, можна сказати, що у дітей не буває важких симптомів. Звичайно, є особливо важкі, навіть летальні, випадки, однак їх кількість настільки мала, що можна стверджувати, що цього майже не відбувається. І такому стану речей може бути два пояснення. Перший варіант – діти майже не заражаються, вони просто осторонь цієї історії. Другий – діти заражаються й швидко переходять в когорту тих, хто набув імунітет, а отже вони складають значну частину тих 60-70% населення, що забезпечують колективний імунітет.

Діти, особливо школярі, в такому випадку виконують «мережеву» функцію в суспільстві, тому що вони відносно інтенсивно взаємодіють з декількома віковими групами, у той час як представники інших вікових груп знаходяться в більш тісному контакті зі своєю групою. Власне, питання безсимптомної інфекції, зокрема і в дітей, – це те, що ми хочемо досліджувати наступні декілька тижнів.

Однак важливим і очевидним зараз є те, що діти відіграють важливу роль в пришвидшенні розповсюдження вірусу, а отже закриття дитячих садочків та шкіл є необхідним кроком для уповільнення цього процесу.

NDR: Скажіть, будь ласка, чи правильним є твердження, що якщо серед людей, що проживають під одним дахом, є одна заражена людина, то всі інші теж інфікуються? Адже нам пишуть про випадки, коли в межах однієї сім’ї є одночасно як позитивні, так і негативні тести на коронавірус. Чи може йти мова про псевдонегативний тест?

Крістіан Дростен: Псевдонегативні тести дуже рідкісні. Однак негативний результат може бути пояснений не лише відсутністю інфекції, а й надто ранньою стадією інфікування (коли антитіла ще не виявляються), або неякісним виконанням тесту. Отож, в разі, коли хтось з вашої сім’ї заразився, ви можете не отримати свій позитивний тест одразу ж, але обов’язково необхідно повторити тестування через декілька днів.

Бувають й протилежні ситуації. Наприклад, пацієнт міг повернутися з відрядження лише на другий тиждень хвороби: в такому разі він може мати позитивний тест на коронавірус, але вже не бути заразним. Однак, безперечно, це лише виняток з правил.

Більше інформації по коронавірус від науковця можна знайти тут.

І головне: послуговуйтесь надійними джерелами та аналізуйте, адже лише так можна ухвалювати зважені рішення щодо своєї поведінки – задля власної безпеки та безпеки оточуючих.

Дякую Анастасії Синиці за переклад та адатацію тексту.