Вимушено переїхала з України до Болгарії: як розпочати з нуля в новій країні

Я поділюся своїм досвідом облаштування в новій країні з нуля.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну колосально змінило плани кожного з нас. Хтось поїхав у безпечніше місце всередині країни, а хтось — за її межі. Мій варіант — другий. Тому сьогодні я поділюся своїм досвідом облаштування в новій країні з нуля:

• як адаптуватись;

• як створити компанію;

• як і яку інформацію треба шукати;

• як наймати співробітників;

• як запустити процес нетворкінгу. 

Перше, що треба зробити — зізнатися чесно, що це ніфіга не з нуля. Тому що починати спочатку — це коли йдете до інституту, навчаєтеся новому, стажуєтеся і вже потім стартуєте. Тому все те, що відбувається зараз — не з нуля, а з величезної бази досвіду та знань, накопиченої до цього. Чим більше помилок ви робили раніше, тим більше шансів, що зараз усе реалізуєте набагато краще, ґрунтуючись та спираючись на свій досвід. 

Якщо в минулому ви багато помилялися в комунікаціях, тепер маєте досвід у цій сфері. Були питання щодо контрактів, отже, надалі будете уважнішими до них. Відкривали юрособи та стикалися з проблемами, отже врахуєте помилки минулого. А якщо ви чогось не робили — зараз саме час для цього. 

Усе одно, імовірніше, починатимете там, де є досвід. Не думаю, що якщо до цього у своїй країні ви пекли пиріжки, після приїзду в інше місце вирішите, що саме час стати маркетологом. Хоча все може бути :) 

Моя основна порада — стартувати в новій країні з бази накопиченого досвіду. З того, що ви робили раніше. Писатиму про це, бо я стартувала саме так. 

Можливо, існує паралельний всесвіт, у якому потрібно було переїхати в іншу країну, почати взагалі з нуля й без досвіду, з чогось супернового, в абсолютно іншій професії, про яку навіть не чули. Ось там, напевно, чесні «з нуля», та, найімовірніше, це буде класична історія: вчимося ⟶ стажуємося ⟶ поступово ростемо в зарплаті, починаючи з junior-позиції. 

Так буває, але моя історія не про зовсім спочатку, а про те, що я приїхала до нової країни з ідеєю повторити наявний досвід. Знову відкрити компанію, працювати з клієнтами за старими напрямами, як це робила в Україні. 

Приїхати, видихнути, дати собі час — крок номер нуль 

Залиште час на роздуми, розуміння навіщо ви тут. Тому що відповідь на це питання потрібно знайти. Як надовго тут? Як вам тут? Це такі філософські питання, на які добре б свідомо відповісти. 

Якщо в іншій країні відразу дуже погано, якщо у вашій голові думки в стилі «Я тут посиджу й поїду», «Поняття не маю, навіщо я тут», — краще нічого не починати.

«Для чого?» — це наш глобальний зміст, який застосовується скрізь. 

Якщо я розумію, що залишаюся тут щонайменше на рік — окей, я готова почати щось. Але стартувати, розуміючи, що скоро поїду — дуже програшний варіант. Тому спочатку дайте відповідь на базові питання в медитативному режимі, постарайтеся перший час у новій країні не робити нічого, крім як досліджувати для себе це місце. Якщо немає можливості їздити країною, хоча б гуляйте районом, у якому перебуваєте.

Періодично викидайте перелічені вище питання в космос, не сильно про них думаючи. Якоїсь миті, гуляючи, відповіді прийдуть. Це і є зовсім нульовий крок, на якому має прийти розуміння, чи затримуєтеся ви в новій країні. 

Мої перші тижні почалися з того, що я навіть не розпакувала валізи. Так, я начебто їхала відкривати фірму, але водночас у моїй голові були думки, що зараз війна закінчиться і я поїду назад. Тому майже місяць валізи стояли запаковані. Але щотижня все більше відчувала, що це все-таки надовго — однак не хотіла собі в цьому зізнаватися. У результаті зрозуміла, що повномасштабне вторгнення може бути не long term, але mid term точно — 1–3 роки. 

Отже, я йду в цей новий період. Для чого я в новій країні — уже знаю. Для мене важливою є та цінність, яку несу; яку можу принести своїм клієнтам, допомагаючи їм як експертка в галузі відкриття центрів розроблення, кар’єрному консалтингу. Розуміння «навіщо» вже було зі мною. Я знаю, що буду тут, в Україні, у Болгарії, на Місяці, і буду корисною в тому напрямі, де маю достатньо знань. 

Коли пазл склався і вже знаю, у чому моя експертність, цінність, що і для чого можу робити, усвідомлюю можливу поїздку в Україну та повернення сюди — у цей момент зрозуміла, що нульовий крок пройдено й можна діяти далі. 

Я поділилася своїм досвідом та рекомендую пройти через цей етап вам. Тільки не треба сильно морочитися. Головне — відпустити ці думки й дати їм дозріти, тижні на три. 

Наступний крок — зрозуміти й зізнатися собі, що ви тут одні, а, отже, вам потрібна допомога 

Ви в чужій країні, не знаєте законів, своїх прав. Перше, що можна й потрібно зробити — самостійно дослідити всілякі матеріали на обрану тему. Роблю так завжди, коли проводжу аналітику нової країни.

Як це відбувається на практиці? 

Спочатку формулюю запит російською чи англійською, а потім перекладаю його на мову країни, про яку читаю. Після цього вводжу готовий запит і знаходжу більш релевантні статті, вивчаю їх із перекладачем. Наприклад, мені треба розуміти, як відкрити фірму в Болгарії, і я це гуглю російською, англійською та болгарською. Після чого шукала фірми, до яких можна звернутися, аби вони допомогли закрити основний запит. А щоби справа пішла швидше, говорю всім знайомим, що саме шукаю й що мені потрібно. 

Таким способом ви запускаєте інформацію, залучивши всі можливі канали, і відповідь знаходиться. У моєму випадку допомога прийшла від знайомого — він сказав, що відкрив багато фірм у Болгарії та надасть контакти перевірених людей, які займаються цим. 

Крок другий — знайти партнерів-вендорів, сервіс-провайдерів, які допоможуть із поставленим завданням 

Я поговорила із кількома фірмами. Склала приблизне уявлення про цінову політику щодо відкриття компанії, проговорила завдання. Вибрала виконавців і вже довіряючи професіоналам було не так складно. Вони надали пояснення та зробили все самостійно. Цінник на ці послуги різний: відкриття фірми в Болгарії може коштувати від 250 до 2000+ €. І головна складність тут не в створенні компанії, а у відкритті банківського рахунку для неї. 

Тому шукайте тих, хто знає підводні камені, і запитуйте: «Які труднощі щодо відкриття фірми ви бачите для мене, як українки/українця з тимчасовим захистом?». І якщо хтось каже, що жодних — з ним не треба працювати. А ті, хто кажуть, що, найімовірніше, у вас будуть проблеми з відкриттям рахунку (підставте сюди будь-яку іншу особливість країни, у якій зараз перебуваєте) — найчастіше це ваші люди. Ймовірно, вони вже стикалися із цим і знають, як вирішити питання. 

У моєму випадку один банк мені відмовив, а другий відкрив рахунок для фірми. Це саме завдяки людям, які допомагали з відкриттям компанії. 

Паралельний крок — робота над маркетингом у новій країні 

Із розумінням свого позиціонування та чим ви займаєтеся. У моєму випадку довелося додати англійську мову на особистий сайт і почати поступово обростати контактами, говорити про себе. 

Клієнтів можна шукати будь-де. Один такий чудовий приклад — я поїхала до зоопарку і, познайомившись із його власником, запитала, чому в нього саме такий сайт. Він відповів, що руки не доходять привести його до ладу. Я сказала, що моя команда займається розробленням сайтів, і ми можемо допомогти. Пропонуйте себе скрізь, де це можливо. Через таке унікальне сарафанне радіо ви вже не знаєте, де посіяли це насіння, але воно виростає зовсім в інших місцях.

Позиціонування та маркетинг — дві найважливіші речі. І це не стільки про соцмережі, скільки про максимальний нетворкінг: спілкування з великою кількістю людей у ​​країні, куди приїхали. Не звертаючи уваги на вік, рід діяльності, просто говоріть про себе — хто ви і яка ваша спеціалізація. А далі в кожного десятого клацає — ой, а мій друг якраз шукав когось і я скажу про вас. Так напрацьовується клієнтська база. 

Якщо є можливість писати статті вже в новій країні — це теж дуже корисно. Потрібно підібрати правильні медіапортали й заявляти про себе. Зробіть аналіз їхнього формату, про що вони пишуть, і почніть створювати матеріал, між рядками говорити про себе. 

Це суто логічно-практично-технічний бік, і він не найскладніший. 

Моральне виснаження через війну та переїзд, страх нового: як подолати й почати діяти 

Найскладніше — це ваш емоційний фон, внутрішній опір і те, що ваш мозок весь час буде говорити:

• нічого в тебе не вийде;

• зупинись, чому ти сюди лізеш;

• з чого ти взяв, що це все правильно. 

У таких випадках потрібно просто відповідати йому: так, shut down, shut up, і діяти. Щоразу, коли ви придумали собі, наприклад, піти знайомитися з певною людиною, а мозок чинить опір і вигадує відмазки — йдіть і знайомтеся. Внутрішній опір — величезний, а в новій країні взагалі множиться на 10. Звичайно, так може бути не у всіх, але нерідко відбувається саме так. 

Перестаньте порівнювати 

А ось в Україні я б… а в Україні мені б… а в Україні це…

Я довго не могла перестати порівнювати. Так, український банк мені зробив документ за 5 хвилин, а тут я чекаю півтора місяця. Так, у нашій країні цей контракт надіслали наступного дня, а тут його роблять уже другий тиждень. Просто одразу прийміть, що в іншій країні буде інакше. Чим більше ми порівнюємо, тим неприємніше стає. 

У вас буде побут у новій, незрозумілій країні — з іншими цінами в магазинах, незнайомими назвами, і ви будете губитися. Ви постійно намагатиметеся переводити у звичну валюту — не робіть цього. Просто залиште як є, звикайте. Бо кожна конвертація в гривні — це величезна витрата енергії. Тому я просто в певний момент відключила мозок, цей вічний калькулятор, і сказала: let it be. 

Я плачу й не дивлюся вивантаження рахунків. Бо навіть якщо це зроблю — нічого не зміню. Прийміть це, розслабтеся та отримуйте задоволення від того, як усе влаштовано в новій країні. 

Якоїсь миті я прибрала це порівняння і прийняла, що тут не так, як в Україні, і перестала витрачати енергію на розчарування. Десь у тропіках дерева ростуть зі швидкістю 3 м на день, а в тундрі їх взагалі немає. І ми це знаємо. Я усвідомлюю, що в новій країні такі умови, а в рідній — інші. Значить поки що живемо так. 

Нетворкінг 

Ще одне основне правило нової країни — максимальна комунікація через будь-які канали. Я пробувала все, включно із сайтами знайомств, які теж допомогли — знайшла там підтримку та допомогу. Немає жодного каналу, від якого я не здобула якусь value. 

Відкриваючи бізнес у новій країні, пам’ятайте: ви не сферичний кінь у вакуумі, який створює свою справу один і довкола все чудово. У житті все інакше, і нетворкінг — чудовий спосіб адаптації, а також хороша можливість відшукати однодумців. 

Знайдіть те, що у вас було в попередній країні 

Наприклад, якщо ви ходили на масаж — знайдіть собі масажиста. Я знайшла. Намагайтеся залишити звичні для вас та вашого мозку речі. Ходили на манікюр — залиште цю звичку й у новій країні. Ходили до спортзалу — знайдіть його на новому місці. 

Шукайте максимальну кількість рутинних, звичних речей. Вони мусять бути у вашому житті, щоби мозок не був видертий із зони комфорту суперкардинально. Спочатку знайдіть свої опори — те, що було довго у вашому житті. Збудуйте таку базу й у новій країні. 

Якщо був спорт — він має бути. У мене були танці, вони й залишилися. Я знайшла своїх тренерів. Якщо ви хотіли пити каву щоп’ятниці, знайдіть затишне кафе. Я довго шукала, бо в Болгарії огидна кава. Болгари можуть закидати мене тапками, я дозволяю, але вона дійсно така. 

Найм у чужій країні 

У мене в голові крутиться порівняння, що найм в Україні це суперсерйозно, як я вже зараз розумію. А в Болгарії — це коли я говорю, що ми маємо дати зарплатну картку для виплат, а мені відповідають, що все одно, яку картку, хоч налом. Виявляється, у Болгарії ти підписуєш договір, нараховуєш зарплату, але потім усіх хвилює лише відсоток, який компанія планує віддати державі із працівника. 

А як і куди надійдуть гроші співробітнику — неважливо. Можна на revolut, можна на wise, можна налом. В Україні є процедура, що гроші мають бути помітними на наших рахунках, як і те, звідки вони приходять. А в Болгарії, якщо у вас є контракт на цю суму, то у вас вона просто є. Як і звідки — немає значення. Головне, що роботодавець заплатив ~25 % — там досить складна схема розрахунків. Для початку можете скористатися цим калькулятором. 

Як адаптувати зарплату та з якими труднощами можна зіткнутися 

Перше, що потрібно зробити — дуже добре розібратися, як і в чому називають оплату праці в новій країні. Для цього рекомендую знайти офіційний зарплатний калькулятор, щоби не просто тикати сумами. 

Наприклад, мої американські клієнти божеволіють, коли я їм говорю зарплату в net. Вони не розуміють цього і просять сказати gross на рік, тому що мій net на місяць — взагалі ні про що. 

Gross — це ваша зарплата без сплати податків, а net — оплата праці вже з їхнім вирахуванням. 

Клієнти вимагають, щоби за всіма кандидатами я озвучувала зарплату у форматі gross на рік. В Україні прийнято називати net на місяць, як і в Болгарії. В Іспанії, Португалії та Німеччині прийнято називати грос на місяць. Дуже важливо знати особливості кожної країни, бо коли тобі кандидат скидає 3000 — треба швидко зрозуміти, у якому це форматі та валюті. 

Наприклад, якщо роботодавець у Німеччині, значить це 3000 € грос на місяць. А якщо тобі кандидат із Болгарії скине 8000 — мається на увазі не євро, а левів. Це приблизно 4000 € net на місяць. Я зобов’язана добре орієнтуватися у валюті, особливо коли займаюся глобалом рекрутингом і всюди все по-різному. Наприклад, у Канаді говорять про 125 000 $ на рік — це ж канадських доларів. Але вони не уточнюють, для них це за умовчанням, само собою зрозуміле. 

Я вже потрапляла в такі ситуації та плутала валюти. Мені якось сказали зарплату в Молдові — 3000. Я в принципі не знаю, як би зрозуміла, що мова не про долари. Тому що це молдавани й мені здавалося, що вони називають зарплату саме у $, як в Україні. Але ні, вони озвучують оплату праці в євро. 

Загалом, кожен раз потрібно обов’язково уточнювати валюту і формат зарплати, або ідеально формулювати запит. 

Також дуже важливо зробити аналітику зарплат у країні, в якій працюєте. Тому що легко можна помилитися й бути або оверпейд, або дуже не в ринку зі своїми очікуваннями. Не нехтуйте цим важливим кроком та зробіть якісну аналітику. У моєму випадку спочатку зробила аналіз відкриття компанії в Європі, а вже потім — глибоку аналітику країни та процесу працевлаштування в ній. 

Щодо найму також треба розуміти, що є варіанти:

• найм як найм;

• b2b контракт;

• просто контракти. 

Так не лише в Болгарії, а й у Європі. З фізичною особою ви підписуєте договір на конкретну суму, решта питань лягає на співробітника — наприклад, як він подасть податкову декларацію з усіх його доходів, включно з тими, що ви заплатили. Ваше питання тільки в тому, що саме він просить за контрактом. Не треба лякатися, якщо у вас немає можливості наймати в штат — є люди, які готові працювати за civil agreement — цивільно-правовою угодою. 

Вступіть у ком’юніті 

Ще одна важлива порада в тій сфері, у якій відкриватимете фірму — знайдіть спільноту і вливайтеся в неї, наскільки це можливо, знайомтеся з усіма. 

Я, чесно кажучи, одразу пішла до СЕО ІТ-ком’юніті. У Болгарії сильна спільнота айтішників, яка драйвить безліч напрямів. Пішла і сказала, що відкриваю тут компанію. Тоді вважала, що я одна-єдина смілива жінка, яка наважилася на це. У результаті СЕО сказав, що в нього таких ще 100500 :) 

У Болгарію зараз прийшли гіганти типу Facebook і всі вони активно хайрять. СЕО ІТ-ком’юніті розповів мені про перші кроки: де розмістити вакансію, у якому ком’юніті потрібно тусити. Я їжджу на конференції, всілякі зустрічі, і справді знаходжу контакти, нових людей. Додаю їх у LinkedIn, Facebook і вже далі мене починають запрошувати на різні заходи. Спочатку просилася сама, а зараз дістаю запрошення від інших. Тому моя порада: вписуйтесь у бізнес-спільноти у вашому домені та не витрачайте енергію на нерелевантні події. 

Ходіння на всілякі конференції робиться саме для того, щоби потоваришувати. Ком’юніті, конференції, івенти — туди варто ходити та бути активними. Потрібно йти і з кожним знайомитися, представлятися. Буває, приходиш, а в тебе немає сил, нічого не хочеться. Але розумієш, що треба. Це ефективна практика, а значить потрібно уявити, що ви на роботі, і йти знайомитися, брати контакти, додаватися у LinkedIn. 

Але спочатку подивіться свій профіль у соцмережах. Він усе ще розповідає, що ви хтось там в Україні, чи він уже починає розповідати, що ви хтось у цій новій країні? Після того, як LinkedIn, Facebook упорядковані, можна показувати всі посилання і знайомитися. 

Місяць тому я мала конференцію Women in tech, і нещодавно звідти написало кілька людей із пропозицією щодо співпраці. Ось вам черговий доказ того, що нетворкінг — це дуже корисно. Ви запускаєте процес і згодом надходить віддача, але вже незрозуміло звідки. Ви насіяли 100 500 насіння навколо себе, а потім тут якийсь кущ виріс. І думаєте, звідки він, як його занесло сюди. Ну, начебто непоганий кущ, начебто корисний. 

Дізнайтеся про свої права в новій країні 

Далі одразу визначтеся з такими речами, як, наприклад, лікарня — її локація, інформація про неї та які у вас тут права. У мене цього не було, тому такий experience пройшла вже постфактум, коли знадобилася операція. Будучи в новій країні зіткнулася з тим, що маючи тимчасовий захист я, виявляється, можу отримати лікування — отже, усе добре, мені допоможуть, і це чудово. 

Але вам рекомендую не бути як я й дізнатися про все заздалегідь, щоби пошуки лікарні не перетворилися на стрес. Щоби ви розуміли послідовність дій; відчували, що ви в потенційній безпеці і вам допоможуть у разі чого. І не забудьте перевірити достовірність інформації. 

Пройшовши через свій досвід, я дуже рекомендую почитати всі правила, яких потрібно дотримуватись у новій країні. 

Якщо ви їдете з машиною — вивчіть всю інформацію, що її стосується. Наприклад, чи потрібна зелена картка, віньєтка. У Румунії, наприклад, є свої дорожні збори. 

Якщо вас зупинить поліція, ви мусите точно знати: 

— чого у вас не повинно бути;

— що ви можете не мати й де ви це прочитали;

— які документи мають бути з собою. 

Наприклад, якщо на штрафмайданчик відвозять машину, але за документами вона не ваша й у вас лише довіреність, забрати її може тільки власник. Тому було б добре заздалегідь почитати про всілякі юридичні моменти в новій країні — для цього є різні форуми. 

Якщо ви їдете з дитиною — заздалегідь вивчіть, які права має вона в новій країні. Хто володіє інформацією — володіє світом. Вивчіть і побутові питання — вони теж вас накриватимуть, коли ви в чужій країні, ще й відкриваючи бізнес. До того ж, побутові питання дуже незвичні. І коли стикаєшся з кожним із них — це якийсь новий челендж. 

Якщо ми вже говоримо про базові поради, як бути в новій країні — просто вивчайте все заздалегідь. Ще можна найняти консультанта, який розкаже всю інформацію, поділиться досвідом, важливими аспектами та потрібними контактами. 

Щодо мене — за 3 місяці я обросла певною кількістю зв’язків і знаю, що робити в різних ситуаціях, кому дзвонити, якщо що. Ці контакти у мене з’являлися постфактум: спочатку щось траплялося, а потім уже хтось допомагав. Але набагато крутіше, коли у вас є план дій, інформація та зв’язки ще до того, як щось станеться :) 

Підсумовуючи, хочеться сказати, що у вас усе вийде. Так, ви можете робити помилки, стикатися з проблемами, але я впевнена, що рано чи пізно прийдете до того, чого так хотіли. Адаптація в новій країні це нелегко, але цілком можливо. Я це знаю та перевірила на собі. 

Вірю, що колись ми всі повернемося до мирної, вільної України: хтось — на якийсь час, а хтось — назавжди.