Туристична галузь після війни: чи можлива реанімація та антикризове управління?

Як країни відновлювали свої туристичні галузі після війн та чим цей досвід може бути корисним для України

Під час пандемії,  індустрія міжнародного туризму – одна з найбільш постраждалих галузей економіки. Втім в січні 2022 року почали намічатися натяки на відновлення. У всіх регіонах світу спостерігалося значне зростання турпотоку порівняно з низьким рівнем початку 2021 року. Європа (+199 відсотків) та Північна та Південна Америка (+97 відсотків), як і раніше, демонстрували найвищі показники. Проте російське вторгнення в Україну посилило глобальну світову  економічну невизначеність,  підірвало довіру споживачів та збільшило невизначеність відносно інвестицій. 

Всі ці фактори здатні  знову відправити туристичний бізнес в нокдаун. В ООН вже спрогнозували, якщо війна в Україні  затягнеться на рік і більше, глобальна індустрія туризму може втратити щонайменше 14 мільярдів доларів. 

Які країни пострадають 

За даними Euromonitor International, в 2022 році, окрім безперечно туристичної галузі України,  з негативними наслідками можуть зіткнутися деякі близькосхідні країни. Мова йде про три найпопулярніших напрямки для туристів із України та РФ - Єгипет, Туреччина і  ОАЕ. Згідно зі звітом міжнародної аудиторської компанії Colliers International, в 2019 році турпотік з України в Єгипті виріс за рік на 49% - це вивело наших туристів на друге місце після Німеччини. У 2021 році РФ скасувала шестирічну заборону на чартерні рейси до Єгипту, і цього року  на курорти встигли прилетіти 700 тисяч відвідувачів з РФ. Однак зараз ці потоки практично мінімізовані. В Туреччині готелі та туристичні фірми очікують втрати в обсязі від 60% до 65% туристичного потоку. У Міністерстві туризму Туреччини  заявляють, що в 2021 році до Туреччини прибуло понад 2 мільйони українських туристів.  В ОАЕ ситуація трохи відрізняється. Там прогнозують часткову компенсацію  збитків від зниження туристичного потоку прибутками від бізнесу із продажу нерухомості.  Адже певна кількість  українців і росіян, "рятуючи " свої заощадження і вкладають гроші в нерухомість.

Країни з більш стабільним туристичним бізнесом також відчують суттєві трансформації. Згідно даних німецької консалтингової компанії Fried & Partner, в більш-менш стабільній Німеччині  нині 35.8% турагентів оцінюють поточну ситуацію з продажем туристичних послуг як тимчасово стабільну. Однак і вони відмічають вплив економічної нестабільності на турринок вже найближчим часом. Також прогнозується, що  літній відпочинок 2022 буде дорожчим. Lufthansa вже оголосила про підвищення цін на квитки. TUI оголосив, що ціни для європейських туристів зростають на грецьких островах Крит, Родос, Корфу та Кос. Підвищився в ціні для німіців і відпочинок на місцевих курортах.  Наприклад в іншій країні ЄС – Польщі,європейці масово скасовують бронювання польських готелів та турів у агенціях. При цьому державне агентство з туризму Польщі намагається довести, що країна є безпечною для туристів. Але тури скасовують туристами зі США, Великої Британії, Франції та Іспанії навіть на вересень – жовтень через побоювання можливих військових дій в самій Польщі. 

Чи можливим є відновлення туризму після війни: досвід країн.

Якби зараз ситуація із української галуззю туризму не виглядала песимістично, слід нагадати, що у світі є багато прикладів, коли після масштабних конфліктів країни  відновлювалися та знову приймали туристів. 

Один із прикладів для України – Хорватія. Туризм у Хорватії практично припинився в 1990-х роках під час війни. Після її закінчення, розпочалась масована піар-кампанія країни та її раніше не відомих туристичних «родзинок». У Хорватії - понад тисяча островів, з яких 66 населені. Завдяки таким географічним особливостям, в країну потягнулися туристи, які раніше знали тільки про грецькі острови. Хорватські пляжі почали отримувати «голубі прапори» за свою екологічність та чистоту. Про пляжні локації Хорватії стали писати в іноземних виданнях, пізніше підключилися і блогери та соціальні медіа. Країною зацікавилися великі круїзні компанії, міжнародні туроператори та мережеві готелі. Раптове зростання туризму суттєво вплинуло на хорватську економіку. Близько десяти мільйонів гостей щорічно приносять суттєві доходи і генерують близько 15% ВВП Хорватії.

Шлях відновлення туризму пройшли й інші країни. Кіпр став однією з найпопулярніших локацій для туристів після  міжетнічного конфлікту між грецькими та турецькими громадами. Шлях промо туризму до  Кіпру був схожим на хорватський: визначення основних туристичних переваг – масована реклама в інших державах. 

Відомий є приклад Ізраїлю, який зберігає свій туристичний статус під час постійної війни із Палестиною. Туристичний бізнес Ізраїлю здається повністю адаптувався до постійного військового конфлікту.  Кожна швидкоплинна війна, подібна до травневої в 2021 році в Газі, позбавляє Ізраїль приблизно 0,5% річного приросту економіки. Цілі галузі позбавляються доходів, і в перших рядах – туризм.  За час тієї 50-денної війни в Газі – найбільш тривалішої із трьох з 2009 року - Ізраїль недорахувався кожного четвертого туриста і понад півмільярда доларів виручки. А туризм - ключова галузь економіки, на нього припадає 5% всього експорту та 6% зайнятості. Однак економіка країни особливо це не відчула. Тому що структура формування ВВП Ізраїлю побудована таким чином, що дохід від однієї галузі економіки компенсує втрати від іншої. 

Загалом демонстративним є досвід Грузії. Адже основний висновок Департаменту з туризму та курортів Грузії по наслідкам війни з РФ у 2008 році в тому, що конфлікт сприяв, що Грузія стала значно більш відомою іноземним туристам. До конфлікту лише 2-3 відсотки населення світу чули про Грузію. Після війни в Грузії відчули шалений сплеск туризму та впізнаваності у світі . 

Цікавим є і певні  історичні ретроспективи. Наприклад становлення туризму в післявоєнній Німеччині. Зі зростанням добробуту населення у післявоєнній Німеччині у 1960-х та включенням до складу «середнього класу» за рівнем доходів робітників високої та середньої кваліфікації, туризм все менш орієнтувався на цю соціальну групу. Адже вони могли дозволити собі й дорожчі, індивідуальні тури. Завданням для турбізнесу стала організація якісних поїздок як усередині країни, так і закордон, за прийнятними цінами для населення з низькими доходами. Цільовою групою соціального туризму стали пенсіонери, молодь, учні тощо. Прийнятний рівень цін підтримувався за рахунок дотацій з бюджетів різних рівнів, за рахунок пакетних пропозицій групових турів та різноманітних групових та індивідуальних знижок. Робітники отримали можливість користуватися туристськими послугами на тих же умовах, що інші категорії туристів. Такі кроки помітно підняли ринок внутрішнього туризму. У повоєнні роки в Німеччині найбільшого успіху досягали саме ті туристичні компанії, які орієнтувалися на масовий сегмент ринку та на пакетні пропозиції. 

Український туризм – чи є світло в кінці тунелю? 

Всі вищеописані негативні тенденції на іноземних турринках- є значно меншими, чим ті, що трапилися із турринком України, як жертви шаленої військової агресії з боку РФ . Туризм, із зрозумілих причин, зруйновано повністю. Більшість готелей або зачинено, або трансформовано під потреби житла для внутрішньо переміщених осіб. Що стосується туристичних компаній зі сфери міжнародного туризму – то галузь також майже заморожена в Україні. 

Ключове питання, яке постане перш за все для української туристичної галузі: якими методами антикризового управління можливо буде оперувати задля її реанімації.

Державна агенція з розвитку туризму вже запропонувала кілька напрямів:

- сформулювати нові змісти для внутрішнього туризму, на кшталт "Для чого ми подорожуємо Україною?";

- після війни, коли на сході України стане безпечно, відомство має намір розвивати туризм в Донецькій і Луганській областях;

- планується розробка туристичних програм по місцям військової слави ЗСУ.

Декларації, звичайно оптимістична річ. Неминучою є дійсно трансформація туристичного "ландшафту" країни. Створення нових сенсів, нової «історичної спадщини» та туристично привабливих  об‘єктів – все це ще попереду. Головне, щоб на це знайшлися дотації з державного бюджету. Справедливі дотації держави в сфері внутрішнього туризму будуть надважливими. Тут не обійтися тільки креативом навколо нових маршрутів та змістів. Важливим буде ще відновлення туристичної інфраструктури. Допомога в реанімації туристичного бізнесу. Що стосується міжнародного промо, звичайно, багато іноземних туристів будуть зацікавлені у відвідуванні місць бойової славі ЗСУ. Однак цього вкрай недостатньо.  Нарешті треба буде просувати тезу про те, що, наприклад,  українські лижні курорти не гірші від словацьких і австрійських і при тому дешевші. Створити бренд України як країни середньовічних замків, яких чимало на Поділлі й Закарпатті. Нестандартні й потенційно успішні формати - на кожному кроці! Для любителів урбан-культури може стати цікавим Київ як місто муралів всесвітньовідомих авторів. Багато з них за своєю майстерністю не поступаються муралам Берліна або Нью-Йорка. Для прихильників екотуризму, турів по крафтових виробництвах, унікальних виноградниках будуть цікавими Карпати й Закарпаття.

Для поціновувачів дикої природи - колосальна кількість таких унікальних місць, як Полісся, Національний парк "Прип'ять-Стохід" та озеро Світязь на Волині, озеро Синевир на Закарпатті. Для туристів з Європи та Америки, захоплених популярним зараз "urban exploration" (туризм, з метою дослідження територій і об'єктів, виробничого або спеціального призначення, а також будь-яких покинутих споруд) буде цікавим не тільки Чорнобиль, а й маса локацій у великих українських містах-мільйонниках.

У багатьох ключових розвинутих країнах слід буде відкрити національні офіси українського туризму. І головне - виділити кошти на проведення рекламних кампаній. З одним застереженням – не можна допустити щоб туристичний імідж України зафіксувався у моносфері – наприклад туризм для любителів мілітарі.  Наприклад, проблема моноіміджу наздогнала Словаччину, яку багато років рекламували виключно як країну замків та гірськолижних курортів. Через це європейці  сприймають своїх сусідів як країну, в якій зовсім немає великих міст - самі лише гори й замки. І тепер усі спроби переконати, що словацькі міста так само варті уваги, як інші центральноєвропейські великі міста, - поки що не мають успіху.