Що не так із електронним декларуванням?

Якщо виключити момент зовнішнього політичного тиску, то давайте дамо собі відповідь на питання, яка політична сила, що прийшла до влади на хвилі євроінтеграційної революції та відповідних настроїв у суспільстві, ризикне не проголосувати за те, щоб «українці їздили в Європу без віз»? Попередня фраза подана в лапках, як заїжджена цитата, яку вже щонайменше тричі, починаючи з осені минулого року, ми чули як резюме голосування тих чи інших законів. Щоразу це звучало в поєднанні з фразою: «ми зробили все, що від нас залежало». І цього тижня ситуація також повторилася.

Яка політична сила, відчуваючи в повітрі не тільки весняні аромати, але й можливість дострокових виборів, а за ними – парфуми шкіряних крісел у комфортних кабінетах на Грушевського, скаже: «ні, ми ж покинули коаліцію, тому не можемо підтримати цей проект» (зважаючи на рейтинг суспільних очікувань та бажань українців, при тому, що масу задовольнить можливість їздити, незважаючи та не замислюючись над тим, що за відсутності засобів для існування їздити не буде, за що, але це питання зазвичай для України вторинне)?

Тож, Президент України повернув до парламенту законопроект зі своїми пропозиціями – ми проаналізуємо їх, починаючи з кінця, тобто з відповідальності.

Чинна редакція статті 366-1 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність «Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації». Санкція статті за вчинення таких дій на сьогодні визначена у вигляді позбавленням волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Запропонована та підтримана парламентом редакція у виконанні Президента пом’якшує відповідальність за вчинення таких діянь, додавши ще два види можливих до застосування основних покарань. Тепер ті ж дії, описані диспозицією статті «караються штрафом від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Цікаво, лідери суспільних думок до такого варіанта відповідальності зможуть застосувати популярний сьогодні хеш-тег #зрада? Суб’єкт декларування виконує громадські роботи? З часом, можливо, побачимо й статистику призначених покарань за вчинення цього злочину. Думаю, штрафи та громадські роботи будуть вкрай популярними серед суддівського корпусу.

Ще однією важливою зміною, яку запропонував Президент України до зазначеної статті Кримінального кодексу, є доповнення примітки статті абзацом:

«Відповідальність за цією статтею за подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати».

Використане формулювання створить багато труднощів на стадії доведення вини. Слідчий повинен буде встановити достовірні відомості про майно, а також про його вартість. Для цього має бути проведена оцінка, яка залежно від використаного методу дослідження може давати доволі різні результати – ключовим із них буде саме питання девальвації національної грошової одиниці.

До прикладу, декларант забув пригадати або свідомо не відобразив в декларації транспортний засіб родича вартістю $ 40 тис., придбаний у 2013 році. Чи є це порушенням? Так. Чи настане за це відповідальність за Кримінальним кодексом? Ймовірно, ні. У цінах до 2013 року цей ТЗ коштував 320 тис. грн. Новий, доданий Президентом України, абзац до примітки статті 366-1 КК України визначає, що відповідальність настає, якщо відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно, 1378 грн х 250=344 500 грн (або ж за поточним курсом – близько $ 13 тис.

З адміністративної відповідальності Президент теж вніс свої пропозиції.

На сьогодні стаття 172-6 КУпАП встановлює відповідальність у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Внесені зміни пом’якшили і це формулювання. Абзац перший частини першої після слів «несвоєчасне подання» доповнено словами «без поважних причин». Давайте мислити з точки зору формальної логіки: суб’єкт владних повноважень або особа, уповноважена на виконання функцій держави, обираючись чи приступаючи до виконання своїх службових обов’язків, ознайомлюється та підписує документ про те, що обмеження, пов’язані з цим, їй роз’яснено. Серед обмежень, в тому числі, є і зобов’язання стосовно декларування доходів. Тож, які причини можуть їй завадити подати декларацію про доходи протягом місяців, які відводяться для цього? На практиці довідки про перебування на лікуванні формально буде достатньо, аби уникнути й адміністративної відповідальності.

Крім того, Президентом додано додатковий склад адміністративного правопорушення за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, яке каратиметься штрафом від 1000 до 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дійсно, відповідальності за таке правопорушення раніше не передбачалося в КУпАП, тому це варто розцінювати як ліквідацію прогалини.

У той же час, як і у випадку з Кримінальним кодексом України, внесено зміни до примітки до статті, яку доповнено абзацом такого змісту: «Відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 розмірів мінімальної заробітної плати».

В обох випадках – як у примітці до Кримінального кодексу, так і до Кодексу України про адміністративні правопорушення, використовується такий зворот, як: «об’єкт декларування, що має вартість».

Чому на цьому акцентується увага? Декларація передбачає подання відомостей про майно, доходи та витрати майнового характеру, кожна з цих складових має оціночну грошову характеристику, більше того, будь-яке майно має вартість.

Якими можуть бути наслідки використання такого формулювання, сьогодні прогнозувати складно, але цілком вірогідна така відповідь на запитання «Чому Ви не задекларували те чи інше майно?» – «воно нічого не коштує, тому і не задекларував». У такому випадку це суб’єктивний бік правопорушення, який свідчить про відсутність умислу, а як наслідок, і відповідальності.

Кримінальна відповідальність за подання недостовірних відомостей настає, якщо вони відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати; адміністративна відповідальність – у випадку різниці в діапазоні від 100 до 250 МЗП, тобто від 137 800 до 344 500 грн.

Це теж своєрідне пом’якшення відповідальності, а також додаткові складнощі при доведенні вини суб’єкта декларування – причини аналогічні тим, які описувалися вище. У сухому залишку маємо умови, за яких декларант, суб’єкт владних повноважень, не нестиме відповідальності у випадку, якщо не відобразить у декларації інформацію про майно вартістю від 137 800 грн. Мабуть, це незначна сума, про яку можна й забути. Хоча вона й перевищує річний посадовий оклад голови Державної фіскальної служби.

І на завершення – той пункт, щодо якого здійнявся галас при попередньому голосуванні, а саме: пункт із відтермінуванням. Висловлю власну думку, що особливої ейфорії стосовно того, що ситуацію виправлено, не розділяю.

Так, попередня версії мала такий вигляд: «Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, але не раніше 1 січня 2017 року».

Тобто, були умовні часові рамки запуску системи: початок – рішення Нацагентства, яке мали б прийняти не пізніше 1 січня 2017 року.

У проголосованих змінах вказівку на «але не раніше 1 січня 2017 року» виключено. Відповідно, залишається тільки рішення Нацагентства, тобто органу, який на сьогодні не функціонує, конкурс на представників до участі в роботі якого триває.

Тому, якщо раніше Закон обмежував граничний строк певною датою, тепер цей строк обмежено рішенням, яке можуть і не прийняти вчасно, в силу різноманітних причин (благо, з фантазією у політичних технологів все гаразд).

Завершальним доповненням від Президента є зміни до «Прикінцевих положень» Закону щодо декларування в цьому році, які подані так: «У 2016 році службові особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають відповідальне або особливо відповідальне становище, зобов'язані подати щорічні декларації за минулий рік протягом 60 календарних днів після початку роботи системи». У цьому випадку є можливості для маневрів: наприклад, звільнитись до моменту початку роботи системи – тоді подавати нічого не потрібно, а майно, нажите на державній службі, вже начебто й не буде предметом вивчення Нацагентства.

Також змінено мінімальну граничну вартість майна, яке підлягає декларуванню. Якщо раніше це було «цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 50 мінімальних заробітних плат (68 900 грн), встановлених на 1 січня звітного року», то тепер це «цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних заробітних плат (137 800 грн)».

Також важливими є уточнення, передбачені новою приміткою до статті про декларування цінного рухомого майна, права на які набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації, – воно здійснюється з обов'язковою вказівкою того, що майно набуте до початку періоду здійснення діяльності з виконання функцій держави або в такий період. При цьому зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов’язковим.

Поряд з цим станом на сьогодні єдиний інформаційний ресурс електронного декларування не доступний, Нацагентство не укомплектоване, а рішення про початок декларування не прийняте. Тому можливість вільного подорожування в країни ЄС для українців ставиться в залежність від строків вирішення цих питань. Найбільш комічно в цій ситуації виглядають виступи деяких народних депутатів, які встигли відзвітувати, що вже подали електронні декларації, хоча кому та на підставі чого вони це зробили, в якій формі – залишається без відповіді.

У цілому після правок закон зробили досить декларативним – напівмертва норма.