Борг поколінь: маніфест проти закріпачення української молоді
Мало хто звертає увагу не вікове виродження вітчизняної влади. Але саме воно стало однією з причин деструкції державного апарату, що призвела до втрати Криму й війни на сході. Коли розпочалася революція гідності, українському прем’єр-міністрові було 65
Можна з усієювпевненістю сказати, що наразі жоден значний політичний діяч нашої країни неможе взяти на себе тягар відповідальності за долю вітчизняної молоді. Майжедесять років поспіль українські можновладці жертвували майбутнім свого народузаради збереження власних позицій і соціального статусу.
Про цекрасномовно свідчить динаміка державного боргу України, розміщенана сайті Мінфіну. Оприлюднені дані є беззаперечним доказом неадекватноїповедінки уряду в умовах економічної кризи й неоголошеної війни.
Держава позичаєкошти без чіткого й реалістичного плану їх повернення, що б не вимагавоголошення дефолту чи доброї волі західних партнерів.
І при Ющенку, іпри Януковичі уряди прагнули лише продовження власного політичного життя. Уцьому нова владна команда нічим не відрізняється від попередніх. На корпоративно-корупційнийрежим Петра Порошенка, що прийшов на зміну кримінальному правлінню ВітіМежигірського, не вплинула навіть війна. Сьогодні більшість політиків поводятьсятак само, як у докризові часи.
Складається враження,що очільники держави взагалі не переймаються майбутнім, у якому українцямдоведеться розраховуватися з державними боргами з власних кишень. На практиціце означатиме посилення податкового гніту, тотальне зменшення витрат насоціальний сектор, масове безробіття, закриття інвестиційного поля длявітчизняного бізнесу та блокування євроінтеграційних намірів народу наневизначений період.
За підрахунками експертів,за минулий рік держава отримала в борг загалом близько 9 мільярдів доларів. Цікошти, надані МВФ та іншими міжнародними кредиторами, були витрачені напогашення минулих позик.
Наприкінці рокудержавний борг виріс до одного трильйона гривень (з 39% до 68% ВВП).Девальвація національної валюти остаточно підштовхнула країну до межі дефолту.
Якщо Україна продовжитьбрати кредити й не припинить друкувати гривні для покриття дефіциту бюджету йпідтримки державних компаній, їй загрожує економічний крах, за якийвіддуватиметься вже новий уряд. Якщо ж цього не станеться, кредитивіддаватимуть сьогоднішні студенти.
Таке правилокожного українського уряду: жертвуй молоддю, клади на її плечі тягар, який самніколи не носив, заплющуй очі на розкрадання бюджету – і досидиш у своємукріслі до останнього дня каденції.
Та очевидненехтування правами реальної соціальної меншини, якою в Україні є молодь, довго нетриватиме. Усьому є межа, особливо навантаженню, яке можуть витримати ровесникинезалежності, не покидаючи країну.
Зараз у мережіточиться багато розмов щодо можливого соціального вибуху, викликаного наступниметапом девальвації національної валюти, масовими звільненнями бюджетників ітотальним збідненням українців.
Неважкоздогадатись, що соціальна база так званого «третього Майдану», за розробкуякого радо візьметься російська агентура, вже готова. І це не пенсіонери,солдати чи безробітні, а молоді підприємці, робітники та студенти – пасіонарії,які розуміють, що саме їм доведеться десятиліттями витягувати країну з глибокоїпрірви.
Геронтократія та інтереси молоді
Найактуальнішепартійне гасло для сучасної України – відомий вислів Вацлава Гавела «краще 5років помилок, ніж 50 років саботажу».
Мало хто звертаєувагу не вікове виродження вітчизняної влади. Але саме воно стало однією зпричин деструкції державного апарату, що призвела до втрати Криму й війни насході.
Коли розпочаласяреволюція гідності, українському прем’єр-міністрові було 65 років, спікеровіпарламенту – 67, а президентові – 63 (середній вік трьох головнихвисокопосадовців – 65 років).Державою керували люди, які дві третини життя провели в СРСР, сформувалися зачасів радянської влади й були носіями номенклатурного світосприйняття.
Зараз середнійвік осіб, якій займають ті самі посади, – 42роки. І це закономірно. Адже омолодження влади – результат перетворень,запущених суспільством рік тому.
Проблема полягаєлише в тому, що нова команда так само страждає на головну ваду українськогополітикуму – безвідповідальний популізм (з загальним соціально-демократичнимухилом), що супроводжується хворобливою схильністю до отримання позик (дляімітації справної роботи).
Нехтування цимпринциповим моментом – фатальна помилка сьогоднішньої влади, що може дорого їй коштувати.Бо розраховуватись за державні борги будуть не пенсіонери й бюджетники (котримзагрожує лише загальне погіршення якості життя), а саме самозайняте населеннята студентство, яке за 3-4 роки почне свій професійний шлях.
Та оскількипереважна більшість (до 90%) молодих спеціалістів з вищою освітою розглядають можливість працевлаштуванняза кордоном або й узагалі прагнуть назавжди покинути батьківщину, бажанняперекласти на них відповідальність за проведення болісних змін у майбутньому є очевидноюдурістю.
Сьогодні молодьзацікавлена в реальній економічній лібералізації країни (аби більше не братикредитів), відкритості державних інститутів і подоланні корпоративногокумівства, на якому ґрунтується велика корупція.
Не війна, а саменевиконання трьох вищезазначених умов, демотивує наступне покоління. Молодьможе витримати будь-які випробування, тільки якщо точно знатиме, що врешті-рештпозбудеться геронтократичного режиму олігархів.
Бо подекудивнутрішні вороги небезпечніші за зовнішніх.
- Ліміт 10% у закупівлях електричної енергії: чому позиція ВС є дискусійною? Віталій Булат 15:41
- Освітня реформа: діти без освіти чи освіта без дітей? Любов Шпак 15:09
- Професія, якої не вчать: як закупівельникам здобути знання? Дмитро Соловей 11:37
- Скасування Господарського кодексу України. Головні положення змін Павло Пирков 11:13
- CBAM ЄС: як українському бізнесу підготуватись до вуглецевого кордону у торгівлі Ростислав Никітенко 09:20
- Євроінтеграція, права людини та ЛГБТІК+: виклик для України та історичне вікно можливостей Анастасія Чеботарьова 07.06.2025 19:28
- Форензик у бізнесі: інструмент викриття шахрайства, повернення активів і контролю Артем Ковбель 07.06.2025 18:03
- 5 путінських олігархів остаточно програли суд ЄС щодо санкцій Володимир Горковенко 07.06.2025 11:01
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри Анастасія Опанасюк 06.06.2025 19:23
- Пончо, які роблять бійців невидимими для ворожих тепловізорів – історія, що затягнулася Дана Ярова 06.06.2025 15:44
- Як новий закон змінює правила повернення майна у добросовісного набувача Віктор Сизоненко 06.06.2025 14:51
- Лояльність клієнтів на основі ШІ: відчуття приналежності, що виходить за межі транзакцій Андрій Волнянський 06.06.2025 10:40
- Чоловіча пластика без табу: від повік до інтимної зони Дмитро Березовський 05.06.2025 16:02
- Інституційний колапс Дана Ярова 05.06.2025 11:12
- Як орендувати землю без ризику: юридичні поради для фермерів і аграріїв Сергій Пагер 05.06.2025 07:46
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 512
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 310
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати 121
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх 116
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри 77
-
Путін готує засідання Ради безпеки – якими є вірогідні сценарії його дій
Думка 17904
-
Біткоїн на чорний день: як країни формують крипторезерви перед кризами
Думка 3141
-
"Ледь дітей не їдять": чи варто боятися "бійцівських" собак – історія амстаффа Сема
Життя 3054
-
Збройовий експорт на мільярди: між монополією, корупцією та потребами фронту
Бізнес 2927
-
Це не вирок, це шлях: актор Дмитро Вівчарюк — про сина з аутизмом, прийняття і косі погляди
Життя 2714