Земельна децентралізація: ТОП-5 нововведень для громад

27 травня набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»

Закон № 1423-ІХ або ж як його називають "про земельну децентралізацію" - є дійсно революційним , адже він значно розширює повноваження органів місцевого самоврядування у сфері управління земельними ресурсами:  передбачає передачу земель державної власності громадам, дає їм реальні механізми контролю за використанням та охороною земель всіх категорій і форм власності, нарешті усуває чиновників державних органів від одноосібного розпорядження землями за межами населених пунктів.

Вашій увазі пропоную ТОП 5, на мій погляд, нововведень зазначеного Закону:

І. Землі державної власності (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій), які знаходяться за межами населених пунктів передаються громадам. При цьому така передача відбувається автоматично з набранням чинності Законом, а громади не повинні будуть чекати роками поки держава проведе інвентаризацію цих ділянок, сформує і передасть їх громадам.

Так, Законом № 1423-ІХ доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності Законом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. При чому, така передача відбувається автоматично, а органи місцевого самоврядування оформлюють право комунальної власності на такі ділянки при їх формуванні.

ІІ. Органи місцевого самоврядування нарешті наділяються державою функцією контролю за використання та охороною земель в межах території громади.

Передбачається, що рада може прийняти рішення щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель та вводити у своїй структурі посади державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель, які проводитимуть перевірки, виноситимуть приписи,  складатимуть протоколи та виноситимуть постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Законом 1423-ІХ передбачається, що норма про здійснення державного контролю виконавчими органами сільських, селищних, міських рад набере чинності через рік після опублікування закону, тобто з  27 травня 2022 року. За цей час Кабінет Міністрів України та Держгеокадастр України повинні розробити та прийняти необхідні правові акти, щоб органи місцевого самоврядування змогли повноцінно виконувати контрольні функції.

Визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а саме за:

1) виконанням власниками і користувачами земель комплексу необхідних заходів із захисту земель від заростання бур’янами, чагарниками;

2) дотриманням режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, а також вимог законодавства щодо збереження захисних насаджень і межових знаків;

3) виконанням землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, розміщенням, проектуванням, будівництвом, введенням в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель, експлуатацією, збереженням протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

При цьому, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад за результатами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель мають право:

1) вносити до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:

- приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

- припинення будівництва та експлуатації об’єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

- припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

2) звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;

3) вживати відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

4) здійснювати інші повноваження відповідно до закону.

ІІІ. Третьою важливою новелою Закону 1423-ІХ  є те, що всі рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

На моє переконання, це досить важливе нововведення, яке надасть змогу сільським, селищним, міськім радам приймати більш якісні і справедливі рішення щодо розпорядження земельним ресурсом громади, а також, певною мірою, усунути конфліктність при прийнятті рішень щодо нового відведення у власність земельних ділянок.

ІV. Законодавчо визначено поняття «межа території територіальної громади» - це  умовна лінія на поверхні землі (у тому числі на водному просторі), що відокремлює територію однієї територіальної громади від інших територій. Дана територія визначається на підставі проекту землеустрою, а відомості про неї підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Для органів місцевого самоврядування ця норма є надзвичайно важливою, оскільки надасть змогу документально і в натурі визначити території громад, урегулювати раз і назавжди спірні питання між суміжними територіальними громадами з приводу меж, а головне: розмежувати право державної і комунальної власності на землю з метою уникнення претензійності та звинувачень з боку держави у незаконних діях щодо здійснення громадами їх повноважень у сфері управління земельними ресурсами.

Органи місцевого самоврядування отримують повноваження із затвердження детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього, натомість районні державні адміністрації позбавляються цих повноважень.

Вперше за 30 років незалежності муніципалітети отримали такі широкі повноваження у сфері управління земельними ресурсами і це справді «земельна децентралізація». Це величезний крок в напрямку забезпечення повсюдності місцевого самоврядування та підвищення спроможності тергромад в Україні.