Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

Пам'ять громади

Сідаючи до підготовки благодушної і щирої публічної оповідки про милого і симпатичного ветлікаря Діму Стрільця з Андрушівки, що притулися на межі Лісостепу й Полісся, який упав героїчною смертю захисника Вітчизни у Херсонських степах, я й гадки не мав, що мої добрі слова про юнака з сонцесяйною усмішкою на добродушному обличчі наберуть такий розголос. На моїх трьох сторінках у соціальних мережах -- Фейсбуці, інтернет виданнях «Патріоти України», Ліга.нет, де висять мої блоги, справжнє стовпотворіння за прочитанням статті про доброго лікаря і вмілого командира аеромобільної чоти (себто, армійського взводу), висловити співчуття близьким та рідним, громаді, яка разом із матір’ю виховала такого добропорядного молодого чоловіка і громадянина.

Спасибі, любі друзі, за увагу.
Співчуваючих так неймовірно багато, що не назву й однієї сотої від тих, хто поклав свої публічні квіти уваги до могили Героя. Я окремих, кого знаю, назву, це, мабуть, буде цікаво, заради пам’яті такої високопорядної людини, яким був пан ветлікар і офіцер ЗСУ. Отож, бачу у відмітках уваги, яку подає щоправда лише Фейсбук, відомого журналіста «Дзеркала тижня» Володимира Чопенка, херсонського письменника Віктора Тютюна з-за кордону, де лікується. Його колегу письменницю Раїсу Плотникову, мешканку Ріо-де-Женейро Наталю Лозицьку та її матір Регіну Лозицьку-Лялюшко, котра також знаходиться нині в Бразилії. Схилив голову в повазі до воїна відомий підприємець і активний блогер Сергій Медвідь із Вінниці, генерал-лейтенант СБУ Володимир Тимошенко, один з керівників партії «Громада» Олег Оленюк, відома культурна активістка з Сумщини Людмила Єфремова, відомий блогер Тоня Яблонева, письменниця зі Львова Лана Перлунайнен, знана київська художниця Марина Соченко, уславлений київський публіцист Віктор Мороз, блискуча київська журналістка Наталка Прудка, суддя Верховного Суду України у відставці Алла Лесько, член кореспондент Національної Академії Наук України Галина Зеленько, керівник і режисер Ризького українського театру Марія Семенова, колишній редактор головної в області газети «Вінниччина» Омелян Костко, вінницька письменниця Ірина Зелененька, Клара Лопата з Ізраїлю, відомий столичний журналіст Oleksandr Chepiga, моя родичка із Харкова Наталя Пегашева, відома київська журналістка Вікторія Рибалко, її колега Антоніна Палагнюк, прославлений лісівник з Житомира В’ячеслав Вітвіцький, Народний депутат України п'ятого скликання Верховної Ради Василь Богачук, доктор медичних наук, професор Олена М'яловицька, поетка Галина Запорожченко, знаний український поет Василь Горбатюк, науковець Інституту журналістики КНУ імені Т. Шевченка Oleksandr Chekmyshev, журналістка Українського радіо Валентина Орлова, заступник головного редактора газети «Україна молода» Valentyna Samchenko, письменниця Тетяна Лемешко, мешканка Мадрида Ольга Самоховець, письменник Микола Кривий, практикуючий юрист і науковець Наталя Лисюк із Бердичева, журналіст Юрій Шарабаров з Одеси, артистка Наталія Павлусенко, відома громадська діячка-еколог Тетяна Тимочко, доктор філософських наук, професор Галина Лозко із Києва, львівська бібліотекар Віра Солук, поетеса із Луцька Lida Skrypka, сотник Самооборони Майдану, фронтовий офіцер Роман Семчишин, відома українська письменниця Алла Тютюнник, Ольга Руда, українська письменниця із Чикаго, Арнольд Мельник, головний редактор газети «П’ятниця» із Лос-Анджелеса, Наталка Свойкіна, психолог із Києва, Ivanka Rada Illyenko з Праги, директрка з Центру вивчення мов, м. Київ, Ірина Мороз, Наталка Позняк, співробітниця Інституту Національної пам’яті України, Олег Ляшко, лідер Радикальної партії, Галина Дацюк, до недавнього – головний редактор Української Національної радіокампанії, Галина Мазурчук, в недавньому генерал податкової служби України, Микола Канішевський, відомий український журналіст і телеведучий, Оксана Берегій, співробітниця Львівської міської ради, Володимир Іхтіяров, президент Асоціації "Світло-Техніка Україна", художник Larisa Dem'yanishina, співробітниця Запорізької міської ради Олександра Шабатура, Ірина Заікіна, котра мешкає -- Tempelhof, Berlin, Germany. Співробітниця Івано-Франківської обласної державної адміністрації Наталя Гелемей, доцент Вінницького державного педагогічного університету Наталя Білаш. А також Ніна Гнатівна Кияшко, до недавніх часів керівник юридичного управління Верховної Ради України.
Не поскупися на Героя
Серед сердечних підписантів письменник, у недавньому секретар Національної спілки письменників України Сергій Пантюк, Oksana Slipushko, завідувачка кафедри КНУ імені Т. Шевченка, Ihor Todorov, професор Ужгородського Національного університету, відомий єврейський журналіст-міжнародник Edward Doks, відома українська журналістка і редактор Ольга Дубовик, Валентина Самар із «Центру журналістських розслідувань», Наталя Дорошенко, співробітник Посольства України в Узбекистані, Народна артистка України Жанна Боднарук, Народний артист України Богдан Чуфус, відомий журналіст і телеведучий Володимир Гуцул, науковець Ольга Просіна, відомий телемитець Софія Обухова, знана поетеса Наталя Поклад, Галина Бабій, ведуча, продюсер Українського радіо, Іван Бернадський, артист-директор драматичного театру в Нью-Йорку…
Ще шістьсот осіб залишили свої коментарі-саівчуття, слова підтримки рідним Героя.
Вище назвав я лише десятки відомих мені осіб із сотень і тисяч тих небайдужих людей, котрі лише підписом-лайком під моєю публікацією про душевну і професійну щедрість Діми Стрільця на сайтах, але щиро відгукнулися на біль сім’ї молодого пана доктора. До речі, одного з двох синів близнюків бідної, згорьованої матері.
Люди зробили щонайменше з того, на що вони здатні в цій жахливій історії – підтримати морально рідних і близьких. Ви ж уявляєте, що таке втратити такого сина. Людину надзвичайно тонкої, щемливо високої організації душі. З серцем неперевершеного життєлюба, оптиміста. В нього завжди на обличчі, як, думаю, пам’ятаєте, сіяла благородна, непереквітна усмішка.
Мені здається, що Андрушівка виграла б незрівнянно, якби в місті з’явилася вулиця Дмитра Михайловича Стрільця. Неперевершеного ветлікаря, бойового офіцера. Людини -- великого життєлюба. Рятівника всіх живих істот. Борця за те, щоб взяти на облік усіх бродячих котів і собак. Кажуть, про таке він мріяв за життя. Надавати їм постійно посильну допомогу. З його смертю, як мені видається, незрівнянно збіднів наш живий світ, рідна природа…
Я не є членом Андрушівської міської громади, позаяк буваю у місті лише вряди-годи, тому не маю права втручатися в її діяльність. Але думаю, що гордився б, ступаючи вулицею Діми Стрільця, якби така пролягла через те місце, де пан ветлікар ледве не щовечора проводив свій неофіційний прийом двох і чотиролапих пацієнтів, які йому приносили сусіди з Красної гірки чи всюдисущі тамтешні хлопчаки. Пан лікар навчав усіх цінувати, любити здоров’я і життя.
Думаю, що самим собою проситься сюди, напевне, на нове приміщення аптеки, яка з’явилася навпроти міської лікарні, де, під чиїми стінами, власне, практикував на свіжому повітрі Д. Стрілець, меморіальна дошка а барельєфом пана доктора… З собакою чи котом в силуеті. І неодмінно з чарівливою, такою приворожливою усмішкою на обличчі пана Стрільця. Це може стати публічним місцем моральної чистоти міста…
Хотів було про це написати чолобитного листа до депутатів Андрушівської міської ради. Але знаю, яке в декого із них ставлення до мене, особливо з недавніх пір. З огляду на те, що звернувся з таким посланням саме я, обов’язково знайдуть аргументи за те, що немає коштів на подібну акцію. Що подібне нині, мовляв, не на часі. Одне слово, неодмінно зарубають ідею… Мені від цього не прикро, а смішно: усе, сказати б, якраз у стилі нинішнього дрімучого й непевного часу…
Розумію. Он погляньте, будь ласка, вищі пани народні депутати України, заплющивши очі, забувши про честь, сором і всі інші моральні заставки проголосували в сесійній залі, щоб собі, так би сказати, значно підвищити платню. Ще й чорнило не висохло на тій ганебній постанові…
Тому не є таємницею, що на першому місці турбот у місцевих чиновників є щомісячний приватний прибуток з зарплат. Між іншим, в декого він у разів шістдесят (!) вищий від мінімальних пенсій бідних людей (сума мін. пенсії в Україні з 1 липня 2022 року складає, нехай буде відомо всім, лише 2027 гривень). А скільки отримують місцеві чиновники, які, звичайно ж, трудяться в поті лиця? Боюся навіть говорити, ви просто не повірите…
І хоч збільшувати виплати немає ні звідки, ні як, оскільки, дехто й без того вже жирує вдвоє щедріше за платню рядового нардепа. але, боюсь, що й на пошук копійок на виготовлення меморіальної плити для Дмитра Стрільця вони не підуть.
Тому звертаюся до міської громади, усіх своїх читачів. Давайте самотужки зберемо кошти на меморіальну дошку Народному Ветлікарю і фронтовому Герою Дмитру Стрільцю. Зажадаємо від міськради:
перше -- перейменувати вулицю на честь безстрашного Вояка і місцевого людського кумира;
друге -- прийняти офіційне рішення про встановлення стели Лицаря, щоб не виглядало це анархією заради благородної ідеї.
Думаю, що найкраще було б, якби організацією такого відповідального завдання взяв на себе депутат Андрушівської міської ради, вельми серйозна, розважлива особистість Олександр Савенко. Думаю, що добровільних помічників у нього знайдеться без ліку.
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи