З розвитком ІТ-технологій та блокчейн-платформ виник новий вид договорів – смарт-контракти або «розумні угоди». Смарт-контракт являє собою угоду, яку написано у формі комп’ютерного коду та яку можна укласти, змінити чи розірвати тільки за допомогою певної комп’ютерної програми. Такі угоди набувають все більшої популярності оскільки вони полегшують життя своїм підписантам за рахунок їх автоматизації.
Смарт-контракти засновані на технології блокчейну, яка дозволяє здійснювати транзакції без втручання фінансових установ. Тому сторонам смарт-контракту потрібно обрати середовище для укладення такого виду угоди. Зазвичай таким середовищем виступає Ethereum, а також Polkadot, Ripple та Tron. Але середовище не є єдиним елементом смарт-контракту, який необхідний для його належного функціонування. Тому як і у звичайній угоді, він містить свої своєрідні «реквізити», до яких слід віднести:
1. Середовище для укладення такого виду угоди. Вище ми зазначили, які саме платформи найчастіше використовуються для цього.
2. Сторони самого смарт-контракту.
3. Активи, які виступають предметом смарт-контракту і підлягають обміну.
4. Умови договору, які сторони зобов’язуються виконати.
5. Джерела зовнішньої інформації або як їх ще називають – «оракули». Необхідність у цьому елементі виникає, наприклад, коли умовою смарт-контракту є постачання певного товару. Сам блокчейн цієї інформації не може мати, тому зовнішні джерела (оракули) її передають безпосередньо до нього.
Для того щоб створити смарт-контракт, потрібно здійснити ряд дій, які для звичайної людини без знань основ написання програмного коду буду досить важкими для виконання. Це пояснюється тим, що одним з етапів створення смарт-контракту є саме написання коду, який буде слугувати алгоритмом дій коли сторони почнуть виконувати свої зобов’язання. Простими словами «розумна угода» може звучати так: «Коли Особа 1 заплатить Особі 2 суму у розмірі 100 ETH (криптовалюта Ethereum) за якусь річ, то Особа 1 отримає цю річ наступним способом». Звичайно смарт-контракти бувають різними, наприклад є такий їх вид як «сейф», коли смарт-контракт не дає доступу до активів аж до певної дати.
Як смарт-контракти можуть застосовуватись в реальному житті?
Найвідомішим прикладом використання смарт-контрактів у своїй діяльності є їх використання децентралізованими автономними організаціями DAO, правила управління яких визначаються саме смарт-контрактами. Оскільки найважливіший аспект DAO — це їхня прозорість, то кожен крок щодо рішення DAO (етап пропозиції, обговорення, голосування та документації) є доступним публічно. Прозорість у роботі це звичайно чудово, але не все було так прекрасно як здається. У 2016 році було виявлено, що код DAO мав свої вразливості, які полягали в помилці в смарт-контрактах гаманця DAO. Цією помилкою скористались зловмисники, які кілька разів просили DAO повернути їм ETH, перш ніж буде розраховано правильний баланс на DAO. Таким чином вони викрали 3,6 мільйона ETH (станом на 22 вересня 2022 року ця сума є еквівалентом більше ніж 4,5 мільярда доларів). Для уникнення помилок у коді смарт-контракту дуже часто компанії винаймають спеціальних аудиторів для аналізу угоди на наявність багів та рівня безпеки. Такі аудитори готують звіт і якщо були виявлені якісь проблеми, то вносяться зміни у відповідний код або в інший елемент смарт-контракту.
Цікавим прикладом застосування смарт-контрактів є їх використання в індустрії онлайн-продажів (одягу, техніки тощо). Наприклад, ви хочете здійснити покупку через інтернет-магазин. Умови договору купівлі-продажу будуть зазначатись у смарт-контракті. Оплата за товар, який ви замовили, буде фіксуватись у блокчейні і тільки після того як ви отримали своє замовлення, сума буде перераховуватись на рахунок продавця. Тому смарт-контракти можуть значно спростити торговельну діяльність, особливо якщо у них зазначати, наприклад, стандарти або специфікацію товарів та штрафи за доставку неякісної продукції. Правильно прописані умови можуть забезпечити інтереси обох сторін.
Смарт-контракти забезпечують також ідентифікацію особи, що може значно спростити як подачу багатьох документів для отримання ліцензії, так і допоможе уникнути плутанини щодо наявності відповідних прав на підписання.
Які ж переваги та недоліки смарт-контракту?
Розглядаючи приклади та пропозиції щодо застосування смарт-контрактів можна виділити такі перевагами смарт-контрактів:
- прозорість – сторони можуть чітко бачити умови виконання зобов'язання;
- швидкість – обмін активами відбувається одразу як тільки сторони виконають свої зобов'язання;
- відсутність необхідності залучати посередників;
- полегшене примусове виконання зобов’язань за рахунок автоматизації.
Смарт-контракти мають також і ряд недоліків, які дають привід задуматись який договір краще укласти. До таких недоліків слід віднести:
- відсутність гнучкості, оскільки сторона не має можливості пояснити іншій стороні причини несплати, або домовитись про перенесення дедлайнів;
- сумнівність безпеки, оскільки як і будь-яка комп'ютерна програма смарт-контракт може мати певні баги і ніхто не виключає можливість впливу комп'ютерних вірусів;
- складність укладання, оскільки не кожна особа має хоча б мінімальні знання у написанні кодів, не говорячи уже про те, що потрібно дотримуватись певної процедури в укладенні такого смарт-контракту.
Досліджуючи питання укладення смарт-контрактів всі посилаються на те, що для смарт-контрактів не потрібно винаймати юристів чи звертатись до нотаріуса, тобто ніби все можна зробити самостійно. Але укладання смарт-контрактів складний процес, оскільки якщо договір стосується великої суми грошей, то для передбачення всіх можливих ризиків і ситуацій вам знадобиться юрист, а для написання цього у вигляді коду – кваліфікований програміст. Звичайно ж чудово мати юриста-програміста, який вам допоможе у цьому. Можливо це і буде новою прогресивною спеціальністю у майбутньому.
Хоча смарт-контракти і бурхливо вриваються у наше життя, але щоб вони стали повноцінною заміною звичайних паперових договорів повинно пройти немало часу. На даний момент смарт-контракт як явище все одно має існувати в рамках правової системи тієї чи іншої країни, а самі операції в рамках смарт-контракту мають підпорядковуватися вимогам законодавства щодо таких операцій. Тому чекаємо нормативну імплементацію поняття «смарт-контракт» та закріплення порядку регулювання його укладання.
