Впровадження автоматичного арешту рахунків боржників: проблеми з виконавцями

На Дев’ятому українському банківському форумі міністр юстиції Денис Малюська анонсував запуск програми, яка дозволяє державним та приватним виконавцям автоматично арештовувати банківські рахунки боржників. Міністр заявив, що:

«Виконавець натисне кілька клавіш на своєму комп'ютері і рахунки вже будуть арештовані. Для банку, який приєднається до системи, спочатку це буде нібито мінусом, тому що його клієнти розумітимуть, що їх рахунки можуть бути арештовані миттєво. Але чим більше банків приєднається до системи, тим більше ймовірність, що ваші боржники, які винні вам кошти, не зможуть їх сховати».

Наразі під цю систему вже підписались чотири банки: Приватбанк, Ощадбанк, Альфабанк та Monobank. За ствердженням міністра всі вони долучились до програми на добровільній основі. Не зупиняючись на цьому, Малюська закликав і інші банки «добровільно» долучатися до участі в програмі. Втім, не має сумнівів, що з часом це стане обов’язковим для всіх банків.

Що змінилося в порівнянні з попереднім станом речей? Згідно чинного закону «Про виконавче провадження» нічого, бо приватні виконавці і так мали право примусового арешту банківських рахунків боржника. Проте зараз Мінюст озброїв їх сучасним інструментом, який гарантує їм навіть не швидкість – миттєвість в виконанні поставленого завдання! Раніше виконавець писав звернення в банк щодо наявності в боржника рахунків, а після отримання відповідної інформації накладав на них арешт. Тепер все це нівелюється «натисканням однієї клавіши».

Добре це чи погано? Особисто я сприймаю дане нововведення обережно. Бо жодна з чималої кількості проблем, пов’язаних з приватними виконавцями так і не виявилась вирішеною. Ба більше, не відчувається навіть бажання Мінюсту взятися за ці проблеми. А їх чимало, зокрема:

1. Механізм притягнення державних та приватних виконавців до відповідальності не є ефективним. Вони це розуміють, і нерідко зловживають правами боржників та стягувачів.

2. В Україні існує проблема недобросовісних нотаріусів. Вони ставлять виконавчі надписи про стягнення з людей існуючих, або навіть не існуючих боргів, причому нерідко за підробленими документами. Потім ці надписи передаються приватним виконавцям, які тепер отримали інструмент арешту банківських рахунків.

3. Проблема подвійного арешту. Наприклад, людина винна 5000 грн, а має декілька банківських рахунків по 5000-10000 грн. В результаті арештовані будуть всі рахунки, а не якийсь один.

4. Легкість накладання арешту міністр анонсував, проте як бути з легкістю його зняття? Цей механізм абсолютно не зрозумілий і судячи з усього – взагалі нікого в Мінюсті не цікавить. Хто хоча б один раз стикався зі зняттям арешту з банківського рахунку знає, що це займе більше одного тижня.

Звісно, питання стягнення боргів наразі є одним з найбільш актуальних в українському кредитно-фінансовому секторі. І не має сумнівів, що цю проблему потрібно вирішувати. Проте стосовно вказаного нововведення особисто в мене є певні застереження. Сьогоднішній Україні, яка потерпає від глибокої економічної кризи, потрібен не примусовий механізм «вибиття» боргів, який тільки озлоблює людей і вбиває довіру до банківської системи, а цивілізований, через реструктуризацію, з урахуванням прав та інтересів усіх сторін. І такі моменти мають змінюватись на законодавчому рівні, а не на підставі ініціатив міністра чи його підлеглих.