Законодавство, яке слід врахувати під час радіаційної небезпеки

Останнім часом, у засобах масової інформації все частіше почали з'являтися відомості про загрозу ядерного вибуху на території Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС).

У зв'язку з цим, для громадян України, установ та організацій вартим є ознайомитися із Законом України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”.

Даний законодавчий акт передбачає наступні положення:

- Право людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючого випромінювання;

- Право громадян та їх об'єднань на інформацію щодо стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Основні дозові межі опромінення населення;

- Основні дозові межі опромінення персоналу;

- Залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків;

- Рівні втручання у разі радіаційних аварій;

- Забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Повноваження Верховної Ради України щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Повноваження місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Регіональна програма захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Обов'язки фізичних та юридичних осіб щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання під час здійснення практичної діяльності;

- Обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо захисту людини у випадках радіаційних аварій;

- Забезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах;

- Забезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться в продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді;

- Забезпечення захисту людини під час лікування та здійснення медичної діагностики;

- Система контролю та обліку доз опромінення населення;

- Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення;

- Забезпечення виплат компенсації та відшкодування шкоди;

- Відповідальність за порушення законодавства щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

- Міжнародне співробітництво у сфері захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання.

Іншим важливим Законом у сфері радіаційної безпеки є Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Зокрема, серед інших положень даного Закону, у ньому визначаються права та обов'язки громадян щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Відповідно до ст.4 цього Закону, громадяни мають право на: безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь. Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

У свою чергу, ст.5 цього Закону передбачає, що громадяни зобов'язані: піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Додатково у ст.6 Закону зазначається, що підприємства, установи і організації мають право на: одержання від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також відповідних органів і закладів охорони здоров'я інформації про стан здоров'я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та санітарні норми; відшкодування збитків, завданих їм внаслідок порушень санітарного законодавства підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

У той же час, у ст.7 передбачено, що підприємства, установи і організації зобов'язані: за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи; у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції; на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю; відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства. Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи зобов'язані забезпечувати їх необхідними для розробки та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами.

Вартим є зазначити, що норми радіаційної безпеки України визначені у Постанові Головного державного санітарного лікаря України, першого заступника Міністра охорони здоров'я України № 62 від 01.12.97 р. “Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)”.

Своєї уваги заслуговує, ознайомлення також із Кодексом цивільного захисту України, який містить юридичний опис порядку дій у разі надзвичайної ситуації.

Знання даних положень законодавства сприятиме тому, що, незважаючи на можливий негативний перебіг подій, для громадян, установ, підприємств та організацій, процес подолання наслідків буде організований у більш раціональний спосіб.