Якщо Путін не заспокоїться, то отримає удар не в спину, а в обличчя

Після інциденту зі збитим російським бомбардувальником на турецько-сирійському кордоні Кремль не припиняє істерично «карати» Анкару за сміливий виклик «русскому миру». Доки на його свавілля у світі відповідали глибоким занепокоєнням і половинчастими економічними обмеженнями, Путін почувався господарем ситуації, впевнено продовжуючи робити так, як йому подобається. Але як тільки знайшлась країна, яка використала ті ж самі методи, що й Москва, - метод грубої військової сили – могутній Путін просто розгубився.

За досить короткий час російська сторона вжила низку контрзаходів і зробила ряд жорстких заяв щодо турецького керівництва. З кожним днем після конфлікту ситуація нагніталася виключно з подачі Кремля, який досі не може змиритися з небувалим приниженням власної імперської величі. Протягом останнього тижня ми спостерігали погрози припиненням торгових зв’язків, перекриття повітряних шляхів сполучення та замороження туристичних потоків між країнами, вимоги вибачитися та відшкодувати Росії збитки, напади на турецькі консульства та спалення опудал Ердогана. Натомість турки поводилися стримано і дипломатично, що ще більше дратувало Москву. Така істерична реакція путінського режиму показала світу одну вкрай важливу річ – Росія нічого не може вдіяти, коли за витребеньки Путіна її сміливо б’ють в обличчя. І цей урок слід засвоїти всім затятим лібералам, які без кінця займаються умиротворенням російської агресії.

Тим часом російсько-турецьке протистояння лише набирає обертів. Зрозумівши, що біль приниження не вдається втамувати традиційними засобами гібридної війни, у Кремлі вирішили взяти новоспеченого ворога за живе. Так, буквально вчора в Міноборони РФ офіційно звинуватили президента Ердогана і його сім’ю в причетності до торгівлі нафтою з бойовиками ІДІЛ. Слід сказати, що перехід на особисті звинувачення в бік лідера країни – новинка в арсеналі російського керівництва. Цього разу дія швидко викликала протидію, і риторика турецького президента стала помітно жорсткішою. Якщо Кремль не вгамується і надалі, то може отримати новий удар, тільки цього разу не в спину, а прямісінько в анфас.

Напевне, Путін ще до кінця не усвідомив, що нині зіштовхнувся фактично зі своїм двійником. Ердоган – не м’якосердний європейський політик, який, крім стурбованості, нічим більше не відповість на агресію. Це жорсткий авторитарний правитель з високою підтримкою населення, членством у НАТО, сильною армією та амбіціями регіонального лідера, чому, до речі, заважає присутність РФ у Сирії. Відтак, якщо Путін гадає, що може залякати свого суперника, то сильно в цьому помиляється. Вже вкотре.