Законодавче обмеження колекторської діяльності в Україні

З-поміж інших причин розквіту «правового безчинства» в цій сфері не менш важливу роль відіграє той факт, що на сьогодні досі немає спеціального законодавчого акту регулювання колекторської діяльності.

Серед інструментарію впливу на боржника колектори вдаються не лише до усних погроз. Практика розгляду звернень громадян в юридичних приймальнях нашої країни показує, що не рідко колектори приїздять за адресою боржника з метою змусити платити останнього борг, застосовуючи насильні методи впливу. Абсолютно незаконним є й метод розповсюдження інформації про боржника серед його оточення: близьких, сусідів, колег тощо. Досить часто колектори в телефонних розмовах називають себе й працівниками правоохоронних органів. Словом, до чого тільки не вдаються представники цих організацій у своїй професіональній діяльності.

На сьогодні, як уже зазначалося, спеціального нормативно-правового акту, який би врегульовував колекторську діяльність немає, натомість здебільшого ці компанії діють через цивільно-правові договори: доручення, комісія, факторинг, які укладаються з первинним кредитором з метою надання своїй діяльності мінімального правового окрасу. Варто зазначити, що будь-які заходи по примусовому стягненню заборгованості можуть застосовуватися лише Державною виконавчою службою, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація, що стосується фінансового становища клієнтів, яка стала відома банку в процесі обслуговування клієнтів і взаємин з ними є банківською таємницею, розголошення якої заборонене законом. З огляду на це, висновок очевидний, яке місце займає колекторська компанія у відносинах кредитора й боржника.

Тим не менше порушень особистих прав наших громадян в результаті застосування незаконних методів впливу зазначеними вище організаціями не зменшувалося, а навпаки. Про це свідчить й кількість зареєстрованих звернень до Уповноваженого  з прав людини. Тільки за липень-серпень 2020 року зареєстровано близько 250 скарг. Відтак, великі сподівання в цьому контексті покладені на законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості №4241.

Даний законопроект нещодавно був прийнятий у першому читанні, і хоча ще пройде певний час поки проект цього нормативно-правового акту набуде статусу закону, все ж в ньому є чимало положень, які імперативно обмежують колекторську діяльність в Україні.

По-перше, відповідно до законопроекту вводиться Реєстр колекторських компаній. Даний реєстр вестиме Національний банк України; він же й здійснюватиме перевірку компаній та її власників.

По-друге, про залучення колекторської компанії банки будуть зобов’язані повідомляти позичальників.

По-третє, умовами договору про споживчий кредит повинно бути передбачено волевиявлення споживача щодо передачі інформації про його прострочену заборгованість близьким особам.

По-четверте, колекторська компанія на вимогу споживача зобов’язані протягом п’яти днів після першої взаємодії з врегулювання простроченої заборгованості надати детальний розрахунок простроченої заборгованості та всіх інших платежів по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування.

По-п’яте, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, в тому числі вимог до взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки) НБУ має право застосувати наступні заходи впливу: письмове застереження, накладення штрафу на кредитодавця чи колекторську компанію, тимчасова заборона колекторської компанії, виключення відомостей про колекторську компанію з відповідного реєстру, тимчасове зупинення ліцензії кредитодавця.

Як вбачається з положень законопроекту, він покликаний зупинити свавілля колекторів, чітко визначивши межі дозволеного в діяльності останніх. Справа далі за громадянами – вчасно сповіщати державні органи про правопорушення.