Влада "морозить" громадян і економіку

Опалення житла стає такою ж болючою проблемою національної безпеки України, як і стан доріг. Поки мешканці міст мерзнуть у квартирах, в енергетиці наростає криза неплатежів. Виною всьому не холод і Росія, а корупція й безвідповідальність влади.

Холодний цьогорічний вересень нагадав, наскільки вразливою є система опалення житла. Чиновники заледве почали «опалювальний сезон» на кілька тижнів раніше. На жаль, офіційний початок «сезону» не гарантує якості й стабільності постачання. Люди в соціальних мережах повідомляють, що «рапорти» про 100% підключення будинків і шкіл «гріють» не всіх. Минулий сезон на моїй рідній Львівщині відзначився, зокрема, вибухами котелень, в т.ч. в школі села Монастирець Жидачівського району.

А головні теплові проблеми України ще попереду. Через передчасне похолодання підприємства теплоенергетики швидко вичерпують свої річні ліміти газу, тож незабаром купуватимуть паливо за ціною для промисловості (3,5 тисячі гривень за 1 тисячу кубометрів). Утім, слово «купуватимуть» некоректне. Адже їхні борги за газ, станом іще на 1 жовтня, вже складали 14-17,5 млрд. грн. Припиняти опалення посеред зими, як у Північній Кореї, ніхто поки не збирається. Тож теплопостачання може стати чинником дефолту НАК «Нафтогаз», і взагалі України. В такому разі скрутно стане й тим українцям, які самостійно опалюють свої оселі.

Однак не варто звинувачувати в опалювально-боргових проблемах ані погоду,  ані ціни на російський газ, домовлені Юлією Тимошенко. Фахівці добре знають, що теплопостачання є «чорною дірою» як для енергетики, так і для бюджетної системи України. Лише за офіційними, зваженими й перевіреними, даними, 55% вироблюваного тепла не доходить кінцевим споживачам через зношеність тепломереж і неефективність обладнання. При цьому тарифи на опалення базуються саме на втратах, а не на собівартості палива й матеріалів. Не дивно, що деякі житлові кооперативи Львова цієї осені відмовилися від передчасного опалення. Переважна більшість багатоквартирних будинків досі не мають приладів обліку тепла.

Теплоенергетика й житлово-комунальний сектор збудовані радянською одержавленою економікою, тож нежиттєздатні в ринкових умовах. Хронічні неплатежі у цій системі вигідні для різноманітних тіньових оборудок чиновників. Остання афера: компенсувати теплоенергетикам різницю в тарифах для населення не грошима, а сумнівними казначейськими векселями. Покривати тарифи з нереальною собівартістю фіктивними «грошима» – це вершина біло-блакитного «покращення».

Від «опалювального» банкрутства Україну врятує лише докорінна модернізація теплопостачання та житла на засадах енергозбереження, конкуренції та захисту прав споживачів. На словах цим бурхливо опікувалися всі останні уряди, освоюючи бюджетні кошти. На практиці ж робиться таке: 98% встановлених державою лічильників тепла розкрадені; НАК «Нафтогаз» купує на тендерах шалено дорогі непотрібні послуги. Практично буксує найважливіший напрям енергоощадної модернізації – переведення багатоповерхівок на автономні  будинкові котельні замість застарілих районних та міських. Термомодернізація житлового фонду фактично звалена на плечі самих мешканців міст, їх ОСББ та громадських організацій.

В таких умовах влада не наважується ані підвищувати тарифи на газ та опалення для населення, ані реформувати закредитовані житлово-комунальні й теплоенергетичні підприємства. За нинішньої структури управління галуззю, ці необхідні й прозорі кроки загрожують борговою катастрофою та соціальним вибухом. Втім, красти з бюджету й видумувати нові податки уряд не забуває. Таким чином, режим Віктора Януковича щодня «морозить» Україну. Когось буквально – в недоопалюваних домівках. І кожного економічно – «вішаючи» на прийдешні покоління борги за розтринькане тепло й перевитрачений газ.